Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 303/7078/16
провадження № 61-29288св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністрації про визнання нечинним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської районної державної адміністраціїна рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 року у складі судді Монича В. О. та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 рокуу складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Собослоя Г. Г., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом та просила: поновити строк на оскарження наказу начальника відділу освіти Мукачівської районної державної адміністрації Закарпатської області (далі - Мукачівська РДА) від 01 червня 2016 року № 531-к про звільнення її з роботи з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА згідно з пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України); визнати нечинним та скасувати наказ начальника відділу освіти Мукачівської РДА від 01 червня 2016 року за №531-к про її звільнення з роботи з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України; поновити її на роботі на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти (управління освіти, молоді та спорту) Мукачівської РДА; стягнути на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 червня 2016 року і по день винесення рішення у справі з урахуванням середньомісячної заробітної плати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що згідно з наказом відділу освіти Мукачівської РДА від 01 червня 2016 року № 531-к її було звільнено з роботи з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Підставою звільнення стала реорганізація відділу молоді та спорту Мукачівської РДА шляхом приєднання його до відділу освіти Мукачівської РДА, що супроводжувалося скороченням штату та вивільненням працівників. 01 квітня 2016 року відділом освіти Мукачівської РДА було видано наказ № 110 "Про вивільнення та скорочення працівників відділу освіти та його структурних підрозділів", про який працівники відділу освіти, методичного кабінету, централізованої бухгалтерії, психолого-медико-педагогічної консультації під підпис були повідомлені про можливе вивільнення. Через два місяці її було звільнено, однак їй не було запропоновано іншу вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку б вона могла виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду. Натомість 25 травня 2016 року їй було запропоновано обійняти посаду директора загальноосвітньої школи в селі Форнош, яка на той час не була вакантною. Крім того вказана школа є угорськомовною, а вона угорською мовою не володіє. На її думку, процедура скорочення була проведена з численним порушеннями, оскільки про вивільнення (скорочення) було попереджено всіх без винятку працівників районного методичного кабінету, централізованої бухгалтерії, психолого-медико-педагогічної консультації (наказ про реорганізацію від 01 квітня 2016 року), однак з роботи звільнено було лише трьох працівників, а не всіх попереджених. Вона працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА з 01 вересня 1994 року, а взагалі у системі освіти з 15 серпня 1982 року. Має відповідну педагогічну освіту, за весь час роботи до неї ніколи не було ніяких претензій, не застосовувалися стягнення. За рахунок практики в неї сформувався належний кваліфікаційний рівень, що забезпечувало належне виконання посадових обов`язків, неодноразово нагороджувалася грамотами за належне виконання посадових обов`язків. На час звернення до суду посада з якої її скорочено є вакантною. Крім того її звільнено без згоди органу профспілкової організації, що суперечить вимогам статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" та вимогам статей 40, 43 КЗпП України. Профспілковий комітет відділу освіти Мукачівської РДА не дав згоди на можливе вивільнення, зокрема працівників районного методичного кабінету з 01 червня 2016 року, оскільки не було надано обґрунтоване письмове подання, не в повній мірі надано інформацію про категорію працівників, яких може стосуватися звільнення, не були проведені спільні консультації щодо заходів по запобіганню звільненню працівників.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області рішенням від 03 лютого 2017 року позов задовольнив. Поновив строк на оскарження наказу начальника відділу освіти Мукачівської РДА від 01 червня 2016 року № 531-к. Визнав нечинним та скасував наказ начальника відділу освіти Мукачівської РДА від 01 червня 2016 року № 531-к про звільнення ОСОБА_1 з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України. Поновив ОСОБА_1 на роботі на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти (Управління освіти, молоді та спорту) Мукачівської РДА. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі. Стягнув з відділу освіти (Управління освіти, молоді та спорту) Мукачівської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 01 червня 2016 року по 03 лютого 2017 року в розмірі 21 549,14 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що сторонами у справі вживалися заходи для вирішення спору у позасудовому порядку, позивачка мала обґрунтовані очікування такого врегулювання, а тому строк звернення до суду з цим позовом пропущений з поважних причин. Також суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки відбулося з порушенням вимог трудового законодавства, а тому вона підлягає поновленню на роботі і на її користь підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Апеляційний суд Закарпатської області ухвалою від 06 червня 2017 рокурішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 року залишив без змін.
Мотивував судове рішення суд апеляційної інстанції тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У червні 2017 року Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 лютого 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 06 червня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами попередніх інстанцій того, що позивачем пропущено строк звернення до суду з цим позовом, а наведені підстави пропуску такого строку є надуманими та непідтверджені належними доказами. Суди не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 було запропоновано посаду виконувача обов`язків директора Форношської загальноосвітньої школи, однак від вказаної посади позивачка відмовилася. При цьому апеляційний суд безпідставно посилався на те, що ОСОБА_1 не пропонувалося інше місце роботи. Профспілковою організацією надано відповідь про ненадання згоди на проведення звільнення працівників з попуском строку, встановленого статтею 39 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", тобто профспілковий орган фактично дав згоду на розірвання трудового договору з позивачкою. Суди також помилково виходили з того, що відповідачем не повідомлено центр зайнятості про майбутнє вивільнення працівників, оскільки таке повідомлення надсилається у випадку масового звільнення працівників.
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 подала заперечення на касаційну скаргу, в якому просила її відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін, посилаючись на те, що ці рішення є законними і обґрунтованими. Вказувала на те, що процедура її скорочення проведена з чисельними порушеннями трудового законодавства, зокрема статті 22 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", пункту 1 частини першої статті 40, частини першої статті 43, частин першої-третьої статті 49-2 КЗпП України. Відповідачем не було подано до профспілкового комітету письмове подання про розірвання з нею трудового договору, і відповідно не надавалася згода первинним профспілковим комітетом на її звільнення. Посилання відповідача на те, що профспілковою організацією надано відповідь про ненадання згоди на проведення звільнення працівників з попуском строку є помилковим, оскільки звернення начальника відділу освіти Мукачівської РДА від 01 квітня 2016 року № 01-16/92 стосувалося надання інформації про можливе вивільнення працівників з 01 червня 2016 року (без зазначення категорій та кількості працівників). На посаду з якої її скорочено та посади інших скорочених працівників було прийнято нових працівників, що дає підстави для висновку про відсутність скорочення штату працівників. Суди дійшли правильного висновку про те, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22 травня 2018 року справу № 303/7078/16 Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві ОСОБА_2 .
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА з 01 вересня 1994 року, а в системі освіти з 15 серпня 1982 року.
01 квітня 2016 року відділом освіти Мукачівської РДА було видано наказ № 110 "Про вивільнення та скорочення працівників відділу освіти та його структурних підрозділів", про який працівники відділу освіти, методичного кабінету, централізованої бухгалтерії, психолого-медико-педагогічної консультації (в тому числі ОСОБА_1 ) під підпис були повідомленні про можливе вивільнення.
Наказом відділу освіти Мукачівської районної державної адміністрації від 01 червня 2016 року № 531-к у зв`язку з реорганізацією відділу освіти Мукачівської РДА та зміною в організації праці і скороченням штатної чисельності працівників, було звільнено позивачку ОСОБА_1 з посади методиста районного методичного кабінету відділу освіти Мукачівської РДА згідно з пунктом 1 статті 40 КЗпП України.
З відповіді наданої Профспілкою працівників освіти і науки України Мукачівського районного комітету профспілки від 12 квітня 2016 року № 01-17-10 встановлено, що керівнику апарату Мукачівської РДА не надано згоди на проведення можливого вивільнення працівників відділу освіти Мукачівської РДА, в тому числі ОСОБА_1 . У зазначеному листі є відповідне обґрунтування з посиланням на статтю 22 Закону України "Про професійні спілки їх права та гарантії діяльності". Профспілковий комітет відділу освіти Мукачівської РДА не дав згоди на можливе вивільнення, оскільки не було надано обґрунтоване письмове подання та не дотримано законодавства про порядок вивільнення працівників, не були проведені спільні консультації щодо заходів по запобіганню звільненню працівників.
При звільненні позивачці не було запропоновано іншу вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку б вона могла виконувати з урахуванням освіти, кваліфікації, досвіду. Натомість їй було запропоновано обійняти посаду виконуючого обов`язки директора загальноосвітньої школи села Форнош, яка на той час не була вакантною. Доказів наявності або відсутності інших вакантних посад чи роботи, яку б могла виконувати позивачка, а також того, що їй вони були запропоновані, відповідач не надав.
На підставі розпорядження голови Мукачівської РДА Закарпатської області від 01 квітня 2016 року № 167 проведено реорганізацію відділу молоді та спорту адміністрації шляхом приєднання до відділу освіти цієї ж адміністрації. Надалі, згідно з розпорядженням голови адміністрації від 13 червня 2016 року № 293 перейменовано Відділ освіти адміністрації на Управління освіти, молоді та спорту Мукачівської РДА.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального
права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.