Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 629/3136/15-ц
провадження № 61-45472 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого -Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерноготовариства "Укрсоцбанк" на постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року у складі колегії суддів:
Овсяннікової А. І., Коваленко І. П., Сащенко І. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк"(далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 04 липня 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 805/16/21-1/6-305 (далі - кредитний договір), за умовами якого позичальник отримала у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового призначення кредит у розмірі 300 000,00 грн зі сплатою 18,5 відсотків річних, з кінцевим терміном його повернення 03 липня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 липня
2006 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 805/13/26/6-1071, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю магазину, загальною площею 242,1 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0448 га, цільове призначення - землі комерційного використання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Позичальник умови кредитного договору належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 30 квітня 2015 року виникла заборгованість у розмірі
786 928,48 грн, з яких: 266 224,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 293 705,52 грн - заборгованість по процентам, 31 924,99 грн - пеня за несвоєчасне повернення тіла кредиту, 69 936,36 грн - пеня за несвоєчасне повернення відсотків, 38 966,04 грн - інфляційні втрати за тілом кредиту, 86 170,68 грн - інфляційні втрати за процентами.
Посилаючись на наведене, ПАТ "Укрсоцбанк" просило у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 786 928,48 грн звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом застосування процедури продажу предмету іпотеки, встановленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку", шляхом надання позивачеві права на продаж предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року позов ПАТ "Укрсоцбанк" задоволено.
Звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором
№805/13/26/6-1071 від 04 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н. О., зареєстрованим у реєстрі за № 3030, а саме на: нежитлову будівлю магазину, загальною площею 242,1 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0448 га, за адресою: АДРЕСА_1, які належать на праві власності ОСОБА_1, шляхом надання ПАТ "Укрсоцбанк" права продажу предмета іпотеки будь-якій особі покупцеві за ціною продажу, на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, для задоволення своїх вимог за кредитним договором від 04 липня 2006 року у розмірі 786 928,48 грн та всіх витрат, пов`язаних із збереженням та реалізацією предмета іпотеки, за рахунок продажу предмета іпотеки.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позичальник ОСОБА_2 неналежно виконує умови кредитного договору, що призвело до виникнення станом на 30 квітня 2015 року заборгованості у розмірі 786 928,48 грн, що підтверджується висновком судово-економічної експертизи № 10-3 від 10 липня 2017 року, а тому вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 786 928,48 грн є обгрунтованою. Сплив позовної давності до основної чи додаткової вимог кредитора про стягнення заборгованості за основним зобовʼязанням, як і до вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки (у разі наявності рішення про відмову у позові з підстав пропуску позовної давності) сам по собі не припиняє основного зобов`язання за кредитним договором, а тому не може свідчити про припинення іпотеки на підставі абзацу другого частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ПАТ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок направлення
банком 04 березня 2010 року позичальнику та майновому поручителю вимоги про дострокове виконання основного зобовʼязання, позивач змінив строк дії кредитного договору, а тому зобов`язаний був звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до 04 квітня 2013 року. Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2011 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2006 року станом на 29 квітня 2011 року в розмірі 367 246,21 грн, з яких: 266 224,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 68 760,07 грн - заборгованість про процентам, 32 261,26 грн - штраф. З урахуванням зміни банком в односторонньому порядку строку виконання основного зобовʼязання, звернення до суду з позовом до майнового поручителя ОСОБА_1 у серпні 2015 року про звернення стягнення на предмет іпотеки, відбулося поза межами позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Здійснення позичальником платежів на погашення кредитної заборгованості після настання строку виконання зобовʼязання,у квітні 2011 року та у березня 2013 року, сплата яких заперечується ОСОБА_2, не має правового значення для визначення перебігу позовної давності, оскільки не свідчить по її переривання.
Узагальнені доводи касаційної скарги та позицій інших учасників справи
У жовтні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ "Укрсоцбанк", у якій заявник просив скасувати постанову Апеляційного суду Харківської області від 10 вересня 2018 року та залишити в силі рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 21 лютого 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про пропуск позивачем позовної давності до заявлених вимог, оскільки унаслідок здійснення ОСОБА_2 платежів на погашення кредитної заборгованості у квітні 2011 року на суму 5 500,00 та у березні
2013 року на суму 500,00 грн вона переривалася, а тому звернення до суду у серпні 2015 року з вимогами до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, відбулося у межах позовної давності. Крім того, строк дії кредитного договору на час звернення до суду із зазначеним позовом не закінчився, а тому суд помилково застосував позовну давність, як самостійну підставу для відмови у задоволенні позову.
У відзиві на касаційну скаргу, ОСОБА_2 зазначала, що суд апеляційної інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що 04 березня 2010 року
ПАТ "Укрсоцбанк", предʼявивши до позичальника та поручителя вимогу про дострокове повернення кредиту на підставі підпункту 4.5 кредитного договору, фактично змінив строк виконання основного зобовʼязання та у трирічний строк не звернувся до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Ухвалою Верховного Суду від 03 червня 2019 року призначено справу до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що04 липня 2006 року між
АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 805/16/21-1/6-305, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 300 000,00 грн, зі сплатою 18,5 відсотків річних, з кінцевим терміном його повернення 03 липня 2016 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 04 липня
2006 року між АКБ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 805/13/26/6-1071, за умовами якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно: нежитлову будівлю магазину, загальною площею 242,1 кв. м, та земельну ділянку площею 0,0448 га, цільове призначення - землі комерційного використання, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
08 травня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір
№ 1 про внесення змін до кредитного договору, за умовами якого суму кредиту було збільшено до 345 000,00 грн.
20 жовтня 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до кредитного договору, за умовами якої збільшено процентну ставку за користуванням кредитом до 21,00 відсотка річних.
31 липня 2009 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 3 про внесення змін до кредитного договору, за умовами якої суму кредиту збільшено до 358 548,41 грн, процентна ставка за користування яким складає 21,00 відсоток річних, кінцевим термін повернення кредиту визначено 03 липня 2021 року.
У зв`язку зі збільшенням суми кредиту та процентної ставки за користування кредитними коштами, між АКБ "Укрсоцбанк" та іпотекодавцем ОСОБА_1 укладено договір № 1 від 08 травня 2007 року та договір № 2 від 31 липня
2009 року про винесення змін та доповнень до іпотечного договору.
04 березня 2010 року АКБ "Укрсоцбанк" направив позичальнику та поручителю вимогу про дострокове виконання основного зобовʼязання у повному обсязі.
Рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 24 листопада 2011 року з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 стягнуто солідарно заборгованість за кредитним договором від 04 липня 2006 року станом на 29 квітня 2011 року у розмірі 367 246,21 грн, з яких: 266 224,88 грн - заборгованість за тілом кредиту, 68 760,07 грн - заборгованість про процентам, 32 261,26 грн - штраф.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтування
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга АТ "Укрсоцбанк" підлягає задоволенню частково з наступних підстав.