Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 756/3363/16-ц
провадження № 61-33097св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2017 року у складі колегії суддів: Музичко С. Г., Волошиної В. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі "РАДА" у прямому ефірі народним депутатом України ОСОБА_3 проведений брифінг, учасником якого була ОСОБА_2, на якому озвучено про нього стверджувальну інформацію, а саме: ОСОБА_1 завдав збитків державі на суму 3,5 мільйони гривень; неправомірно передав власність; захищав ввірений йому вищий навчальний заклад від "тітушок" під час революції Гідності; був відкликаний Верховною Радою України з дипломатичної робити за антиукраїнську діяльність; винищив студентські рухи тощо. Вважає, що відповідачами поширені відомості, які є недостовірними, не відповідають дійсності, а отже, принижують його честь і гідність, ганьблять ділову репутацію. Поширена відповідачами негативна недостовірна інформація порушує його особисті немайнові права. Інформація виражена у негативному упередженому ставленні до нього зі сторони осіб, які дивилися брифінг, проведений відповідачами. Крім того, подібними діями відповідачі охарактеризували його, як злочинця, як особу, що з легкістю порушує закон, не має високих моральних цінностей. У зв`язку з неправомірним поширенням ОСОБА_2, ОСОБА_3 широкому колу осіб недостовірної негативної інформації він знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу. У нього різко знизилась працездатність, що в свою чергу, негативно вплинуло на виконання його трудових обов`язків, а також стало причиною порушення функції сну.
Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив визнати наклепом дії відповідачів із поширення інформації про ньогопід час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі "РАДА" в прямому ефірі (початок 12:32) народним депутатом України ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 та зобов`язати відповідачів спростувати звинувачення, озвучені ними під час брифінгу у спосіб найбільш близький до способу їх озвучення, або через телеканал "РАДА" у прямому ефірі, або шляхом публікації офіційного вибачення перед позивачем у друкованих засобах масової інформації всеукраїнського масштабу не пізніше п`ятнадцяти днів із дня набрання рішення суду законної сили. Стягнути з відповідачів у рівних частинах моральну шкоду в розмірі 200 000,00 грн, витрати пов`язані зі спростуванням звинувачень поширених відповідачами під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 року покласти на відповідачів.
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2016 року позов ОСОБА_5 задоволено частково. Визнано недостовірною інформацією щодо ОСОБА_1 під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі "РАДА" в прямому ефірі народним депутатом ОСОБА_3 за участю ОСОБА_2 Зобов`язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, озвучену ними під час брифінгу ІНФОРМАЦІЯ_1 року у спосіб найбільш близький за способом їх озвучення, або через телеканал "РАДА" у прямому ефірі, або шляхом публікації офіційного вибачення перед ОСОБА_1 у друкованих засобах масової інформації не пізніше п`ятнадцять днів із дня набрання рішення суду законної сили. Стягнуто із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із того, що інформація, яку поширили відповідачі, не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки вона не підтверджена відповідними доказами. При цьому, поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб.
Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що інформація, яку поширили відповідачі не підтверджена відповідними доказами, та є доведеною до відома багатьох осіб. Проте обраний спосіб порушеного немайнового права особи, шляхом визнання дій відповідачів наклепом, який визначений позивачем, не передбачений чинним законодавством.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У липні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду міста Києва від 04 липня 2017 року, в якій просить скасувати вказане судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що у зв`язку з широким розголосом вказаного брифінгу серед трудового колективу Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського, ректором якої є ОСОБА_1 та музичної громадськості держави, 18 лютого 2016 року в приміщенні академії відбулося позачергове засідання Вченої ради, на якому обговорено брифінг відповідачів, за результатами якого ухвалено постанову Вченої ради з вимогами: провести Загальні збори трудового колективу, обговоривши брифінг, звернутися до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації ОСОБА_1, а також відшкодування моральної шкоди. У рішенні суду першої інстанції відсутній обов`язок про примусове вибачення.
У серпні 2018 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_6 подав заперечення на касаційну скаргу, у яких вказав на те, що поняття образи та наклепу в чинному законодавстві України відсутнє. Органами досудового розслідування розслідуються кримінальні провадження щодо керівництва Національної музичної академії України ректором якої є ОСОБА_1, за порушення трудового законодавства, пов`язаних із незаконним звільненням із посади народної артистки України ОСОБА_2, що в принципі і стало підставою для переслідування її у вигляді позову про захист честі та гідності ОСОБА_7 Брифінг відбувся в офіційному органі Верховної Ради України - на телеканалі "РАДА".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року зазначену справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Станом на час розгляду справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 400 ЦК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року на телеканалі "РАДА" у прямому ефірі народним депутатом України ОСОБА_3 проведений брифінг, учасником якого була ОСОБА_2, на якому озвучено інформацію щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 завдав збитків державі на суму 3,5 млн грн; неправомірно передав власність; захищав ввірений йому вищий навчальний заклад від "тітушок" під час революції Гідності; був відкликаний Верховною Радою України з дипломатичної робити за антиукраїнську діяльність; винищив студентські рухи тощо.
ОСОБА_1 є ректором Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. ОСОБА_2 працювала в Національній музичній академії України імені П. І. Чайковського. ОСОБА_3 є народним депутатом Верховної Ради України.
На думку позивача, поширена відповідачами інформація є недостовірною, не відповідає дійсності, а отже, принижує його честь і гідність, ганьбить ділову репутацію.
Нормативно-правове обґрунтування в частині вирішення вимог до ОСОБА_3 .
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).
Згідно зчастиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Отже, суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.
У випадку звернення особи із заявою до правоохоронних органів судам необхідно враховувати висновки, викладені у Рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року № 8-рп/2003 (справа про поширення відомостей). Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення особи до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадський обов`язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.
При виконанні своїх повноважень народний депутат керується Конституцією України, законами України та загальновизнаними нормами моралі (частина тертя статті 1 Закону про народного депутата).
У своїй діяльності народний депутат повинен дотримуватися загальновизнаних норм моралі; завжди зберігати власну гідність, поважати честь і гідність інших народних депутатів, службових та посадових осіб і громадян; утримуватись від дій, заяв та вчинків, що компрометують його самого, виборців, Верховну Раду України, державу (частина перша статті 8 Закону про народного депутата).
Народний депутат у порядку, встановленому законом, зокрема звертається із депутатським запитом або депутатським зверненням до Президента України, органів Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ та організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності у порядку, передбаченому цим Законом і законом про регламент Верховної Ради України (пункт 7 абзацу першого статті 6 Закону про народного депутата).
Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об`єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз`яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (абзац другий частини першої статті 16 Закону про народного депутата).