Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 243/7986/16-ц
провадження № 61-14612св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2017 року у складі колегії суддів: Соломахи Л. І., Корчистої О. І., Мальованого Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманих коштів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 17 квітня 2014 року він передав відповідачу грошові кошти в еквіваленті 20 000 доларів США (за курсом НБУ встановленому на дату передачі коштів). Зазначені кошти передавалися ним ОСОБА_2 у рахунок попередньої оплати на підставі домовленості з ним про продаж йому об`єкту нерухомості - спального котеджу № 1 літ. С "1"-2, загальною площею 95,4 кв. м, що складає 4/100 частки нежитлових будівель та споруд готельно-туристичного комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" (далі - ГТК "ІНФОРМАЦІЯ_1"), розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Передача коштів підтверджується розпискою, складеною відповідачем власноруч 17 квітня 2014 року. У подальшому договір купівлі-продажу між ним та відповідачем укладений не був, оскільки відповідач не підготував усіх необхідних для правочину документів на об`єкт нерухомості, коштів не повертає. Фактично домовленість про купівлю-продаж об`єкту нерухомості, що існувала між ним та відповідачем на 17 квітня 2014 року вже не існує, а отже у відповідача відсутні правові підстави володіти отриманими від нього коштами в сумі, еквівалентній 20 000 доларів США. Посилаючись на вимоги статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просив задовольнити позов.
Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 04 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення безпідставно отриманих коштів, суд першої інстанції виходив із того, що у ОСОБА_2 були підстави для отримання коштів від ОСОБА_1, згідно розписки від 17 квітня 2014 року гроші було передано останнім в рахунок оплати котеджу в ГТК "ІНФОРМАЦІЯ_1", в якому ОСОБА_1 разом із сім`єю проживав у період з лютого 2013 року по вересень 2014 рік або здавав його у найм. Відповідних доказів на підтвердження наміру укладення сторонами в майбутньому договору купівлі-продажу позивачем не надано, а тому відсутні підстави вважати, що спірні кошти було передано в забезпечення укладення в майбутньому договору купівлі-продажу котеджу.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 08 червня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті грошові кошти за розпискою від 17 квітня 2014 року в сумі 524 108 грн. Здійснено розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що договірні відносини між сторонами, з приводу яких передавалися спірні кошти, не виникли, відповідач не довів правової підстави набуття ним грошових коштів за розпискою від 17 квітня 2014 року, факт отримання ним спірних коштів визнається та підтверджується вказаною розпискою, а тому правові підстави для утримування відповідачем цих коштів відсутні, і відповідно до вимог статті 1212 ЦК України він зобов`язаний повернути їх позивачу.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що висновки апеляційного суду не відповідають фактичним обставинам справи, встановленими судами при розгляді справи, а саме судом апеляційної інстанції не враховано, що фактично між сторонами було укладено договір оренди, за умовами якого ОСОБА_2 передав позивачу у користування за плату на певний період належний йому на праві власності котеджний будинок.
У серпні 2017 року представник позивача ОСОБА_3 направив на адресу суду заперечення на касаційну скаргу, в яких просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційної інстанції без змін, оскільки суд дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог, так як спірні кошти утримуються відповідачем без належної правової підстави, а тому відповідно до вимог статті 1212 ЦК України підлягають поверненню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_2 є необґрунтованою та не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що 17 квітня 2014 року ОСОБА_2 написав розписку про отримання від позивача грошових коштів в сумі 20 000 доларів США наступного змісту (викладена російською мовою): "Я ОСОБА_2 паспорт НОМЕР_1 взял 20 000 $ (Двадцать тысяч долларов США) у ОСОБА_1 в счет оплаты коттеджа в г. Святогорске (на территории ГКТ "ІНФОРМАЦІЯ_1")" (а.с.10).
Встановлено, що ОСОБА_2 є власником дачного будинку загальною площею 95,4 кв. м житловою площею 23,1 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та є власником 4/100 нежитлових будівель та споруд готельно-туристичного комплексу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за цією ж адресою (а.с. 18, 21).
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову виходив з того, що у ОСОБА_2 були підстави отримання у ОСОБА_1 спірних коштів в рахунок оплати за проживання в котеджі, а між сторонами фактично склались відносини з найму нерухомого майна, хоча договір оренди не укладався.