Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 395/603/18
провадження № 61-10034св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Усика Г. І., | Погрібного С. О., Яремка В. В., |
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Жайворонок 2011",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року у складі судді Забуранного Р. А. та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Голованя А. М., Карпенка О. Л., Мурашка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Фермерського господарства "Жайворонок 2011" (далі - ФГ "Жайворонок") про визнання недійсним договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису).
В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, що розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
У квітні 2018 року їй стало відомо, що вказана земельна ділянка є предметом договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року, укладеного між нею та ФГ "Жайворонок 2011", строком на 10 років, який вона не підписувала.
Просила суд визнати недійсним з підстав, передбачених частиною третьою статті 203 ЦК України, договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27 березні 2018 року та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати.
Рішенням Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано недійсним договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області, що був укладений між ОСОБА_1 та ФГ "Жайворонок 2011", зареєстрований державним реєстратором Великосеверинівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області 27 березня 2018 року. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції ґрунтувався на висновках судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 та виходив із того, що позивачоспорюваний договір не підписувала і не мала волевиявлення на передачу своєї земельної ділянки у користування ФГ "Жайворонок 2011".
Постановою Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року апеляційну скаргу ФГ "Жайворонок 2011" задоволено. Рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що висновок судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224 не може бути взятий судом до уваги як допустимий доказ при вирішенні цього спору, оскільки він не містить категоричної негативної відповіді на поставлене питання про виконавця підпису у графі " ОСОБА_1 " оспорюваного позивачем договору. Інших доказів, які б доводили факт непідписання цього договору, позивачем не надано, а тому позивач не довела, що укладення договору відбулось без її згоди.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
16 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно не викликали для надання пояснень судового експерта, тому були позбавлені можливості перевірки правильності висновків судово-почеркознавчої експертизи від 27 листопада 2018 року № 224. Суд апеляційної інстанцій не надав належної оцінки її обставинам і наявним у справі доказам, безпідставно відхилив клопотання заявника про призначення додаткової судово-почеркознавчої експертизи.
У червні 2019 року від ФГ "Жайворонок 2011" надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якій заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 травня 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новомиргородського районного суду Кіровоградської області від 29 січня 2019 року та постанову Кропивницького апеляційного суду від 10 квітня 2019 року, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, витребувано матеріали справи з Новомиргородського районного суду Кіровоградської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Приписами частини першої статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Позиція та висновки Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належить земельна ділянка розміром 3,9165 га, кадастровий номер НОМЕР_1, яка розташована на території Оситнязької сільської ради Новомиргородського району Кіровоградської області.
У квітні 2018 року позивачу стало відомо, що вказана земельна ділянка обтяжена договором емфітевзису з відповідачем від 26 березня 2018 року, строком на 10 років.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 указувала, що її волевиявлення на укладення договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 26 березня 2018 року було відсутнє і вона такого договору не підписувала.
Згідно з частинами першою та третьою статті 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.