Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 314/5774/14-ц
провадження № 61-15946св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
| головуючого - | Ступак О. В., | |
| суддів: | Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., | Олійник А. С., Усика Г. І., |
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року у складі судді Кіяшко В. О. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Бєлки В. Ю., Воробйової І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про передачу предмета іпотеки в управління та зобов`язання звільнити будинок.
В обґрунтування позову зазначило, що 04 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір, за умовами якого останній отримав кредит у сумі 110 200,00 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 11,04 % на рік на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 04 квітня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
На порушення умов кредитного договору ОСОБА_1 своїх зобов`язань не виконав.
Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 17 вересня 2013 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Враховуючи вищевикладене, банк просив суд передати в його управління предмет іпотеки - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до статті 34 Закону України "Про іпотеку"; зобов`язати ОСОБА_1 на період до реалізації предмета іпотеки або повного виконання умов кредитного договору від 04 квітня 2007 року повністю звільнити від будь-яких осіб та їх майна предмет іпотеки.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Останнім рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Передано в управління ПАТ КБ "ПриватБанк" належний ОСОБА_1 будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 - на період до його реалізації або повного виконання умов кредитного договору від 04 квітня 2007 року. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у сумі 243,60 грн.
Задовольняючи позовні вимоги банку про передачу в управління предмета іпотеки, суд першої інстанції виходив із того, що є судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і такий спосіб захисту порушеного права передбачений статтею 34 Закону України "Про іпотеку".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог банку у частині зобов`язання вивільнити предмет іпотеки від будь-яких осіб та їх майна, суд першої інстанції виходив з того, що ці вимоги є тотожними з діями при виселенні, передбаченими частиною третьою статті 109 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР). Примусовому виселенню підлягають виключно особи, зазначені у виконавчому документі. Позивач не вказав конкретно, від яких саме осіб та їх майна треба зобов`язати ОСОБА_1 вивільнити будинок.
Не погоджуючись з указаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог банку, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилено, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року, в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволення позовних вимог про передачу предмета іпотеки в управління та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову банку. А в іншій частині рішення залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що під час ухвалення оскаржуваного рішення, суд першої інстанції проігнорував, а суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу, безпідставно залишив поза увагою те, що за свої цільовим призначенням спірний предмет іпотеки-садовий (дачний) будинок, а земельна ділянка, на якій розташований садовий будинок, за своїм цільовим призначенням надана для ведення садівництва фізичній особі та належить до несільськогосподарських угідь. Сама по собі статті 34 Закону України "Про іпотеку", надаючи можливість передати майно в управління, ставить за мету господарське використання майна з урахуванням його призначення, тобто ведення господарської діяльності на об`єкті нерухомості з метою отримання продукції, плодів та доходів, які в повному обсязі спрямовуються на погашення кредиторської заборгованості. Садовий будинок є об`єктом нерухомого майна, який за своїм призначенням сезонно використовується його власником та родиною власника для особистого відпочинку та не є засобом ведення господарської діяльності з метою отримання будь-якого прибутку. Цей об`єкт не є засобом отримання продукції, плодів та доходів, які можуть бути зараховані як погашення зобов`язань боржника, а земельна ділянка не належить до сільськогосподарських угідь, а отже, не може використовуватись з комерційною метою, тому передача таких об`єктів нерухомого майна в управління не відповідає цілям та нормам, визначеним статтею 34 Закону України "Про іпотеку", та главі 70 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" про передачу майна в управління, не визначили, у який саме спосіб та порядок буде здійснюватись господарське управління цим нерухомим майном згідно з його цільовим призначенням. Судами проігноровано положення частини третьої статті 1033 ЦК України, відповідно до змісту якої, вигодонабувач не може бути управителем, так як в даному випадку позивач є вигодонабувачем і управителем в одній особі, що призводить до грубого порушення вимог чинного законодавства, що регулює порядок передачі майна в управління.
Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року у частині відмови у задоволенні вимог банку про зобов`язання вивільнити предмет іпотеки від будь-яких осіб та їх майна в касаційному порядку не оскаржується, а тому Верховним Судом не переглядається.
Заперечень на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від інших учасників справи не надходило.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 березня 2017 року поновлено представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 31 жовтня 2016 року та ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 09 лютого 2017 року, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у зазначеній цивільній справі, витребувано матеріали справи із Вільнянського районного суду Запорізької області № 314/5774/14-ц та надано строк для подачі заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначену цивільну справу передано Верховному Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04 червня 2019 року провадження № 61-15946ск18 призначено судді-доповідачеві Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню із таких підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04 квітня 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, згідно з умовами якого відповідачу наданий кредит у розмірі 110 200 дол. США, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,04 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 04 квітня 2017 року.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 04 квітня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, який посвідчений приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу, згідно з умовами якого відповідач передав в іпотеку банку будинок АДРЕСА_1 .