Постанова
Іменем України
01 серпня 2019 року
м. Київ
справа № 204/6786/15-ц
провадження № 61-16360св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Курило В. П.,
учасники справи:
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 в інтересах малолітньої ОСОБА_3,
треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Пищиди М. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про позбавлення останньої права користування житловим приміщенням, треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у м. Дніпропетровську ради, Головне управління Державної міграційної служби України у Дніпропетровській області.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 .
Як власник, позивач дозволила зареєструватися у вказаній квартирі зятю ОСОБА_4 Малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, також була зареєстрована за цією адресою 03 грудня 2014 року.
ОСОБА_3 жодного дня не проживала в квартирі АДРЕСА_1 та особистих речей там не мала.
Вважаючи, що права малолітньої дитини не порушені, оскільки вона проживає з матір`ю та батьком за адресою: АДРЕСА_2, просила суд на підставі частини другої статті 405 ЦК України визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
У липні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічною позовною заявою в інтересах малолітньої ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення, третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Красногвардійської районної у місті Дніпропетровську ради.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_1 перешкоджає малолітній ОСОБА_3 користуватися квартирою, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Просила суд вселити ОСОБА_3 в квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про позбавлення права користування житловим приміщенням задоволено.
Визнано ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про вселення відмовлено.
Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що малолітня ОСОБА_3 не проживає за вказаною адресою, а лише зареєстрована в ній.
Відмовляючи у задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, суд зазначив, що позивач за зустрічним позовом не надала жодного доказу на обґрунтування обставин, викладених у позові.
Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, подала до суду апеляційну скаргу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року скасоване в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про позбавлення права користування житловим приміщенням та ухвалене в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про позбавлення права користування житловим приміщенням відмовлено.
В інший частині рішення залишене без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у відповідача не було можливості користуватися зазначеною квартирою внаслідок її малолітнього віку. Разом з тим апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, яка діє в інтересах малолітньої ОСОБА_3, про вселення, оскільки позивач за зустрічним позовом не надала жодного доказу на підтвердження обставин, викладених у позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У січні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргуна рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила оскаржене рішення скасуватиі залишити в силі рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 19 жовтня 2016 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановлені апеляційним судом обставини справи не відповідають дійсності. На думку заявниці, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржене рішення, грубо порушив її права щодо користування та розпорядження належним їй майном.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
07 червня 2019 року вказана справа передана судді-доповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджуєтьсякопією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 08 вересня 2004 року.
Позивачка за первісним позовом, як власник житла, дозволила зареєструватися у вказаній квартирі зятю ОСОБА_4 03 грудня 2014 року донька останнього - малолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з дозволу ОСОБА_1 також була зареєстрована за цією адресою .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.