Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 673/580/16-ц
провадження № 61-19620св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2017 року у складі судді Дворніна О. С., рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Пастощука М. М., Янчук Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк", банк), правонаступником якого є Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк"
(далі - АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 18 листопада 2007 року між ним та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, за умовами якого позивач надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 2 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку під 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.
Відповідач зобов`язалася повернути банку кредит протягом строку дії платіжної картки та сплатити проценти за користування кредитними коштами.
ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 31 січня 2016 року становила 15 031 грн 60 коп., з яких 1 966 грн 43 коп. - заборгованість за кредитом, 9 373 грн 19 коп. - відсотки, 2 500 грн - комісія та пеня, 500 грн - штраф (фіксована частина), 691 грн 98 коп. - штраф (процентна складова).
З урахуванням викладеного банк просив суд стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитним договором.
Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 21 лютого 2017 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено та вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що банк надав відповідачу кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, остання умови вказаного договору належним чином не виконувала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка підлягала стягненню на користь банку. Суд вважав, що банком не пропущено трирічну позовну давність, оскільки він звернувся до суду у квітні 2016 року, а останній платіж здійснено відповідачем 18 жовтня 2013 року.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 травня 2017 року рішення суду першої інстанції в частині стягнення штрафу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих вимог, змінено розподіл судових витрат.
У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за кредитним договором, при цьому в частині вимог щодо стягнення штрафу апеляційний суд виходив з того, що не допускається подвійне стягнення (штраф і пеня) за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а тому у задоволенні цих вимог необхідно відмовити.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не в повній мірі дослідили та з`ясували обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надавався кредит у сумі 2 000 грн. Безпідставним є посилання банку на те, що підписана нею заява разом із Умовами, Правилами та Тарифами, які викладені на сайті банку, складає між нею та банком кредитний договір. Заявник вказувала, що у заяві відсутня інформація щодо номеру та виду картки, розміру встановленого кредитного ліміту та не погоджено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку кредиту. Заявник стверджує, що повністю погасила заборгованість за кредитним договором після здійснення нею останнього платежу ще 19 жовтня 2009 року в сумі 105 грн, після чого вона послугами вказаного банку не користувалась.
Крім того, заявник вказувала, що суди не вправі були приймати нові докази від банку та витребовувати у позивача докази на підтвердження його позовних вимог, такими діями суд на стадії апеляційного розгляду фактично змінив предмет та підстави позову без належної волі на те банку.
Також суди безпідставно відмовили у застосуванні трирічної позовної давності, адже твердження банку про те, що відповідач після 19 жовтня 2009 року продовжувала користуватися кредитними коштами та 18 жовтня 2013 року здійснила останній платіж, не відповідають дійсності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 липня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 листопада 2017 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За нормою статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.
Судамивстановлено, що 18 листопада 2007 року між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", і ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом приєднання останньої до запропонованих банком Умов надання споживчого кредиту фізичним особам ("Розстрочка")(Стандарт).
Позивач свої зобов`язання за вказаним договором виконав, надавши ОСОБА_1 споживчий кредит у розмірі 2 304 грн строком до 15 лютого 2008 року під 0,01% на місяць від суми залишку заборгованості за кредитом.
ОСОБА_1 зобов`язалася повернути банку кредит, сплатити проценти, винагороди, комісії щомісячними платежами у розмірі 768 грн 16 коп. Ці платежі мали вноситися ОСОБА_1 на банківський рахунок у період з 18 до 23 числа кожного місяця.
05 лютого 2008 року ОСОБА_1 виконала зобов`язання за цим кредитним договором у повному обсязі. Вказана обставина сторонами визнається та не оспорюєтся.
Задовольняючи позовні вимоги банку, суди виходили з того, що подавши до ПАТ КБ "ПриватБанк" заяву позичальника від 18 листопада 2007 року, ОСОБА_1 фактично уклала два кредитних договори. Зобов`язання за одним із них, а саме за споживчим кредитом ("Розстрочка")(Стандарт), вона виконала у повному обсязі. Зобов`язання за іншим кредитним договором, за умовами якого ОСОБА_1 одержала кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з відповідним лімітом кредитування на платіжну картку, залишаються невиконаними відповідачем до часу пред`явлення позову банком.
Такі висновки судів є помилковими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи.
Відповідно до статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
Згідно з частиною першою статті 119 ЦПК України 2004 року позовна заява подається в письмовій формі.
У позовній заяві, яка не змінювалася, банк як на підставу позову посилався на невиконання кредитного договору від 18 листопада 2007 року у формі анкети-заяви, яку додав до позовної заяви.
Проте із змісту цієї анкети-заяви вбачається, що вона стосується отримання кредиту на умовах надання кредиту фізичним особам "Розстрочка"(Стандарт).
Судами встановлено, що зобов`язання за цим договором відповідач виконала. Вказана обставина сторонами не оспорюється та визнається.
Разом з тим представники позивача в суді першої та апеляційної інстанцій вказували, що 18 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено ще один кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ "ПриватБанк" надало ОСОБА_1 кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії з відповідним лімітом кредитування під 3 % на місяць, які нараховуються на залишок заборгованості виходячи з розрахунку 360 днів у році. ОСОБА_1 приєдналася до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг і одержала платіжну картку для виплат "Універсальна" № НОМЕР_1 (строк дії картки до червня 2009 року).У межах цього кредитного договору 06 вересня 2010 року та 29 січня 2013 року ОСОБА_1 одержувала нові платіжні картки "Універсальна" № НОМЕР_2 (строк дії картки до січня 2014 року) та № НОМЕР_3 (строк дії картки до січня 2017 року). Всього ОСОБА_1 одержала кредитних коштів у сумі 1 966 грн 43 коп., останній платіж здійснено нею 18 жовтня 2013 року. Станом на 31 січня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становила 11 339 грн 62 коп., з яких неповернутий кредит - 1 966 грн 43 коп.,
проценти - 9 373 грн 19 коп. Крім того, банк нарахував неустойку: 2 500 грн пені, 500 грн штрафу (фіксована частина), 691 грн 98 коп. штрафу (процентна складова) (а.с. 103-108).