Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 712/10165/15ц
провадження № 61-13778св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2, Черкаська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року у складі колегії суддів: Пономаренка В. В., Гончар Н. І., Сіренко Ю. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Черкаської міської ради про визнання недійсними рішень та державних актів.
В обґрунтування позовних вимог посилався на такі обставини. Позивач є власником 57/100 частини домоволодіння на АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_2 є власником 43/100 частини вказаного будинковолодіння.
На підставі рішення Черкаської міської ради народних депутатів від 11 квітня 1953 року № 536 для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 1 102 кв. м. Співвласниками та землекористувачами вказаного будинковолодіння станом на 25 березня 1970 року були ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які домовились про порядок користування земельною ділянкою, за умовами якого ОСОБА_3 відійшло 597 кв. м, а ОСОБА_4 - 505 кв. м.
Відповідно до технічного паспорта на вказане будинковолодіння станом на 2000 рік площа та конфігурація земельної ділянки на АДРЕСА_1 не змінювалась з часу проведення її розподілу колишніми співвласниками.
Отримавши у власність частину будинку від ОСОБА_4, позивач відповідно отримав і частину земельної ділянки, яка їй належала, а отже, до 2003 року він мав у користуванні 505 кв. м земельної ділянки.
У 2004 році ОСОБА_1 здійснив приватизацію належної йому земельної ділянки і отримав державний акт на право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 499 кв. м.
Згідно з рішенням Черкаської міської ради від 19 липня 2007 року № 2-969 ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку за вказаною адресою, площею 501 кв. м, та державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Під час розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту проведено експертизу, яка встановила, що під час приватизації зазначених земельних ділянок при виконанні обмірів було допущено помилку у визначенні розміру ділянки, у зв`язку з чим площа земельної ділянки ОСОБА_1 зменшилась з 505 кв. м. до 499 кв. м. При цьому межа земельної ділянки згідно з державним актом проходить на відстані 0,30 м від стін будівель "літ. А1 -1", "літ. а", "літ. а3", у той час як раніше вона проходила по стінах вказаних будівель.
Тепер на цьому відрізку земельної ділянки розташована бетонна огорожа, побудована позивачем, що не влаштовує відповідача.
Посилаючись на те, що спірна частина земельної ділянки без попереднього припинення права власності позивача була неправомірно надана у власність відповідача, і що є підстави для визнання приватизації земельних ділянок сторін незаконною, скасування відповідних рішень, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним та скасувати пункт 1.10 рішення Черкаської міської ради від 19 липня 2007 року № 2-969 та виданий на підставі нього державний акт на право власності на земельну ділянку від 10 вересня 2007 року, серії НОМЕР_1, за яким ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 501 кв. м; визнати недійсним та скасувати рішення Черкаської міської ради від 05 жовтня 2004 року № 7-40 додаток 1 пункт 54 та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 01 грудня 2004 року, за яким ОСОБА_1 отримав у власність земельну ділянку на АДРЕСА_1, площею 499 кв. м.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 квітня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав суду доказів порушення його прав зі сторони відповідача, та не довів, якими неправомірними діями зі сторони відповідача порушені права позивача. Суд вважав, що ні Черкаською міською радою, ні ОСОБА_2 не порушено чинного законодавства при визначенні конфігурації та площі земельних ділянок, які передано у приватну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2, та відповідно у прийнятті рішень про передачу вказаних земельних ділянок у приватну власність і видачі державних актів на право власності на земельні ділянки.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 07 липня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позовних вимог.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оспорювані рішення органу місцевого самоврядування про визнання права власності на земельні ділянки сторін та видані на їх підставі державні акти порушують права позивача, які неможливо відновити без внесення відповідних змін у технічну документацію щодо кутів повороту земельної ділянки, а зміни можуть бути внесені лише під час виготовлення нової технічної документації. Тому єдиним можливим способом захисту, який відновить порушені права позивача, є визнання незаконними та скасування рішень Черкаської міської ради та державних актів на право власності на земельні ділянки. Судом першої інстанції помилково не застосовано статтю 155 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), яка підлягала застосуванню до спірних правовідносин.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У серпні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просив скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що у січні 2003 року між сторонами укладено заяву та план-схему про поділ спірної земельної ділянки, відповідно до якого земельна ділянка ОСОБА_1 складає 499 кв. м, а ОСОБА_2 - 501 кв. м. Вказана заява нотаріально посвідчена, з таким розподілом позивач погоджувався та не оспорював його, а лише у 2015 році (через 11 років після приватизації своєї земельної ділянки) звернувся до суду з указаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в іншій справі було проведено експертизу, яка встановила помилку у визначенні розміру його земельної ділянки, а саме земельна ділянка позивача зменшилась з 505 кв. м до 499 кв. м. Такі висновки експерта, на думку заявника, є помилковими та безпідставними.
У вересні 2016 року на адресу суду надійшли заперечення на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в якихвін просив відхилити зазначену касаційну скаргу, посилаючись на те, що вона є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню, оскільки не спростовує висновків апеляційного суду, а фактично зводиться до переоцінки доказів, яким суд апеляційної інстанції надав належну оцінку.
У липні 2019 року на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1, в якому він посилався на ті самі обставини, що й у запереченнях, поданих ним у вересні 2016 року. Крім того, ним додана копія заяви про відкликання його підпису та скасування заяви про погодження розподілу земельної ділянки.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 грудня 2016 року справу призначено до розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У березні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За нормою статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає.
Судами встановлено, що сторони є співвласниками будинковолодіння та земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
На підставі рішення Черкаської міської ради народних депутатів від 11 квітня 1953 року № 536 для будівництва та обслуговування будинку, господарських будівель та споруд на АДРЕСА_1 виділено в постійне користування земельну ділянку площею 1 102 кв. м.