Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/16954/16-ц
провадження № 61-24323 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду м. Києва від
11 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Лапчевської О. Ф.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначало, що 14 лютого 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою 30,00 процентів на рік за користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
Посилаючись на неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, внаслідок чого станом на 31 серпня 2016 року утворилась заборгованість у розмірі 46 156,23 грн, яка складається: із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 18 814,42 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 23 867,70 грн, нарахованої пені та комісії у розмірі 800,00 грн, а також штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг у розмірі 500,00 грн (фіксована складова) та 2 174,11 грн (процентна складова), позивач просив стягнути з
ОСОБА_1 зазначену суму заборгованості.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року у задоволені позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 06 червня 2015 року відбулося несанкціоноване зняття грошових коштів з кредитної картки ОСОБА_1 іншими особами шляхом здійснення з картки грошових переказів. У разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, банк негайно відшкодовує платнику суму такої операції та за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 13 травня 2015 року у справі №6-71цс15. Ураховуючи наведене, а також не надання відповідачем доказів на підтвердження того, що відповідач, як користувач кредитної картки, своїми діями сприяв несанкціонованому списанню грошових коштів, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено, рішення Дарницького районного суду
м. Києва від 16 лютого 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ПАТ КБ "ПриватБанк".
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 46 156,23 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що користувач зобов`язаний використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства України та умов договору укладеного з емітентом, і не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це законного права або повноважень. З огляду на те, що відповідач повідомив банк про здійснення несанкціонованих операцій лише через тривалий проміжок часу - у лютому 2016 року, а також обставини списання коштів з рахунку відповідача, що відбулося внаслідок здійснення розрахунку в інтернет-магазині, про що відповідачу було надіслано СМС-повідомлення, та погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором після списання грошових коштів, апеляційний суд вважав необгрунтованими доводи відповідача про не проведення ним таких транзакцій. Ураховуючи, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У травні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Апеляційного суду м. Києва від 11 квітня 2017 року та залишити в силі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 16 лютого 2017 року.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що апеляційний суд не звернув увагу, що 06 червня 2015 року відбулося несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, після виявлення якого він 08 червня 2015 року одразу повідомив про це правоохоронні органи та банк шляхом звернення на гарячу лінію з вимогою про блокування його кредитних карток. На неодноразові звернення з проханням провести службове розслідування зазначених обставин, банк повідомив, що він є відповідальним за збереження інформації, що надає можливість контролювати рахунки, а тому є винним у несанкціонованому списанні грошових коштів. Крім того, апеляційний суд не урахував, що про несанкціоноване списання грошових коштів з його рахунку, він не отримував ніяких СМС-повідомлень. ПАТ КБ "ПриватБанк" не надало доказів на підтвердження того, що номер телефону НОМЕР_1, з якого надходили СМС-повідомлення, використовувався банком для повідомлення відповідача, а також належних та допустимих доказів, які б безспірно доводили, що він своїми діями чи бездіяльністю сприяв у доступі до відомостей по кредитній картці та його особового рахунку, а також незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дала змогу неустановленим особам ініціювати платіжні операції 06 червня 2015 року. Здійснювані ним, після несанкціонованого зняття коштів, платежі проводилися за рахунок його власних коштів, і були призначені не для погашення заборгованості чи сплати кредиту, а з метою поповнення рахунку для можливості здійснення фінансових операцій.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
16 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 11 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
Судами попередніх інстанцій установлено, що 14 лютого 2011 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір б/н, згідно умов якого позичальник отримав кредит у розмірі 20 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою за користування кредитом 30,00 процентів річних на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та банком договір про надання банківських послуг.
На виконання кредитного договору відповідачу було відкрито два карткових рахунки із емісією карток № НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .