Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 0417/2-2288/2011-ц
провадження № 61-22698св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 06 грудня 2016 року у складі судді Слюсар Л. П. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів:
Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю., Пищиди М. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк"), ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до кредитного договору від 17 серпня 2006 року № SAMDN03000008759953 ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі
1 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі
16,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, згідно з терміном дії кредитного договору. Проте у порушення умов договору ОСОБА_1 зобов`язання належним чином не виконав.
На забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором 20 жовтня
2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ПАТ "Акцент-Банк" укладений договір поруки № 167, відповідно до якого ПАТ "Акцент-Банк" зобов`язалося солідарно з
ОСОБА_1 відповідати перед ПАТ КБ "ПриватБанк" за виконання зобов`язань за кредитним договором від 17 серпня 2006 року № SAMDN03000008759953, розмір відповідальності - 200,00 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з
ОСОБА_1 заборгованість на свою користь за кредитним договором від 17 серпня 2006 року № SAMDN03000008759953 у розмірі 7 448,48 доларів США, що за курсом Націонпльного банку України (далі - НБУ) в еквіваленті складає 59 389,02 грн; солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 200,00 грн, з ОСОБА_1 на свою користь стягнути витрати на юридичну допомогу у розмірі 1 950,00 грн.
Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська
від 26 серпня 2011 року позов ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Стягнуто з
ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 59 389,02 грн. Стягнуто солідарно з ПАТ "Акцент-Банк", ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість у розмірі 200,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 1 950,00 грн витрат за надання юридичних послуг та витрат пов`язаних з оплатою правової допомоги адвоката та інших фахівців у галузі права. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 29 вересня
2016 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення суду задоволено. Заочне рішення Індустріального районного суду
м. Дніпропетровська від 26 серпня 2011 року скасовано і призначено до розгляду у загальному порядку.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня
2016 року у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Провадження в частині позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" до ПАТ "Акцент-Банк" про стягнення заборгованості закрито.
Рішення суду мотивоване тим, що банком не надано доказів переоформлення відповідачу кредитної картки чи умов кредитування і за розрахунками заборгованості відповідача за договором від 17 серпня 2006 року № SAMDN03000008759953 не вбачається, яким саме чином та за який період порахована кожна зі складових зазначеної загальної суми заборгованості станом на 22 червня 2011 року у розмірі
7 473,57 доларів США, що в еквіваленті - 59 589,02 грн. Закриваючи провадження у частині позовних вимог до ПАТ "Акцент-Банк", суд виходив із того, що не допускається об`єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У травні 2017 року ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, помилково застосував встановлену законом позовну давність до правовідносин, які склалися між сторонами та на підставі статті 257, пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України та частини четвертої статті 267 ЦК України
відмовили у задоволенні позову, оскільки відповідач 06 липня 2009 року здійснив поповнення картки № НОМЕР_1 та за відсутності простроченої заборгованості за кредитним договором і наявності на рахунку коштів строк дії картки № НОМЕР_1 продовжено ще на 1 рік, тобто до 31 серпня 2010 року, а отже, позивач звернувся до суду 04 липня 2011 року, тобто у межах строку позовної давності. Крім того, суд першої інстанції належним чином не дослідив, що заборгованість за кредитним договором у розмірі 7 473,55 доларів США складається із 5 100,00 доларів США - основна заборгованість за наданим кредитом:
4 972,68 доларів США - поточна заборгованість за кредитом, 127,32 доларів США - прострочена заборгованість за кредитом станом на 22 червня 2011 року; та
2 373,55 доларів США - проценти за користування кредитними коштами, які нараховані на поточну та прострочену заборгованість за кредитом за період
із 23 квітня 2009 року по 22 червня 2011 року, при цьому позивачем надано до суду апеляційної інстанції розгорнутий розрахунок заборгованості, який апеляційним судом не досліджено, оскільки суд вважав його новим доказом, проте це лише доповнення до попереднього розрахунку.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк".
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.