Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 694/600/17
провадження № 61-10875св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року у складі судді Дудніченка В. М. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року у складі колегії суддів: Храпака В. Д., Вініченка Б. Б., Бондаренка С. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява мотивована тим, що з 09 листопада 1996 року по 12 жовтня 2016 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області. Від шлюбу мають двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За час спільного проживання відповідач отримав на підставі договору дарування житловий будинок з надвірними спорудами, який розміщений на земельній ділянці загальною площею 4 100 кв.м та розташований по АДРЕСА_1 . Вказувала, що за час шлюбу сторонами за спільні кошти було проведено ремонтні роботи у вказаному будинку, що значно збільшило його вартість. Також ними було придбано трактор JINMA JM-244, право власності на який було оформлено на відповідача. Проте кошти, витрачені на придбання трактора, були її особистими.
Зазначала, що крім трактора ними було придбано й інше рухоме майно. Домовленості про поділ вказаного майна між ними не досягнуто.
Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, просила суд: визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя житловий будинок загальною площею 76 кв.м АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами: погріб "Е", площею 17.6 кв.м; прибудова "а", площею 7.2 кв.м; веранда "а1", площею 9.0 кв.м; гараж "Б", площею 47.0 кв.м; навіс "В" , площею 40.0 кв.м; сарай "Г", площею 49.4 кв.м; убиральня "Д", площею 1.8 кв.м; огорожа № 1; ворота з хвірткою № 2; ворота № 3; колодязь питний № 4; колодязь питний № 5; визнати за ОСОБА_2 право власності на вказаний житловий будинок у повному обсязі та стягнути з нього на її користь половину визначеної експертом вартості будинковолодіння, як грошову компенсацію в рахунок частки у праві спільної власності, у сумі 87 871 грн; визнати за ОСОБА_1 право власності та виділити їй в натурі майно: трактор колісний JINMA JM-244, номерний знак НОМЕР_1, вартістю 52 865 грн.
Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права власності та виділення в натурі трактора JINMA JM-244, номерний знак НОМЕР_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловий будинок загальною площею 76 кв.м по АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами: погріб "Е" площею 17,6 кв.м; прибудова "а" площею 7,2 кв.м; веранда "а1" площею 16,4 кв.м; прибудова "а2" площею 37,3 кв.м; котельня (прибудова) "а3" площею 9,0 кв.м, гараж "Б" площею 47 кв.м; навіс "В" площею 40,0 кв.м; сарай "Г" площею 49,4 кв.м; убиральня "Д" площею 1,8 кв.м; огорожа №1; ворота з хвірткою №2; ворота №3; колодязь питний №4; колодязь питний №5.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину на житлового будинку загальною площею 76 кв.м по АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами: погріб "Е" площею 17,6 кв.м; прибудова "а" площею 7,2 кв.м; веранда "а1" площею 16,4 кв.м; прибудова "а2" площею 37,3 кв.м; котельня (прибудова) "а3" площею 9,0 кв.м, гараж "Б" площею 47 кв.м; навіс "В" площею 40,0 кв.м; сарай "Г" площею 49,4 кв.м; убиральня "Д" площею 1,8 кв.м; огорожа №1; ворота з хвірткою №2; ворота №3; колодязь питний №4; колодязь питний №5.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку загальною площею 76 кв.м по АДРЕСА_1 з надвірними та господарськими спорудами: погріб "Е" площею 17,6 кв.м; прибудова "а" площею 7,2 кв.м; веранда "а1" площею 16,4 кв.м; прибудова "а2" площею 37,3 кв.м; котельня (прибудова) "а3" площею 9,0 кв.м, гараж "Б" площею 47 кв.м; навіс "В" площею 40,0 кв.м; сарай "Г" площею 49,4 кв.м; убиральня "Д" площею 1,8 кв.м; огорожа №1; ворота з хвірткою №2; ворота №3; колодязь питний №4; колодязь питний №5.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 2 000 грн по сплаті судового збору; 4 600 грн на правничу допомогу; 6 385,8 грн за проведення судової будівельно-технічної експертизи.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що за час шлюбу житловий будинок з надвірними спорудами, який перебував у власності відповідача, значно збільшився у своїй вартості внаслідок добудов до нього за спільні кошти, тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя на підставі статті 62 СК України. Оскільки відповідач не надав згоди на присудження йому грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності, суд визнав ідеальні частки у цьому майні без його реального поділу і залишив майно у їх спільній частковій власності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Черкаської області від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Звенигородського районного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 3 000 грн.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що при вирішенні спору в частині визнання спірного житлового будинку спільним сумісним майном подружжя районним судом не враховано, що майно, що належало одному з подружжя на праві особистої приватної власності у порядку статті 57 СК України, повністю та автоматично не перетворюється у спільну сумісну власність. Спільна сумісна власність виникає лише у порядку, визначеному статтею 62 СК України, тобто право спільної сумісної власності виникає на частку майна, яка істотно збільшилась внаслідок умов, передбачених цим законом, з урахуванням частини, яка належала одному із подружжя на праві особистої приватної власності. При цьому, вартість спірного майна збільшилася за рахунок об`єктів нерухомості та прибудов до будинку, які є самовільно побудованими, тому вони не можуть враховуватися при поділі майна, а грошова компенсація за самовільно побудоване майно не підлягає стягненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду ОСОБА_1 ,посилаючись на порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд незаконно розглянув справу без виклику сторін, що є обов`язковою підставою для скасування судового рішення згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України.
Вказує, що суди не з`ясували повно обставин справи та не врахували, що всі добудови до спірного будинковолодіння були здійснені на законних підставах, з отриманням відповідних дозволів, а ОСОБА_2 умисно приховав ці дозволи в Бюро технічної інвентаризації під час виготовлення технічного паспорту.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2019 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на те, що доводи скарги є безпідставними. Суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм матеріального чи процесуального права, а його постанова обґрунтована висновками Верховного Суду в аналогічних справ.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.