Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 129/29111/18
провадження № 61-10559св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2019 року у складі судді Ан О. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Голоти Л. О., Денишенко Т. О., Рибчинського В. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "ОТП Факторинг Україна" про стягнення пені.
Позовна заява мотивована тим, що 08 вересня 2008 року між ним та Закритим акціонерним товариством "ОТП Банк", правонаступником якого є ПАТ "ОТП Банк", був укладений кредитний договір про надання грошових коштів в розмірі 50 000 доларів США.
12 вересня, 18 вересня та 09 жовтня 2008 року він зняв 30 000 доларів США з свого поточного рахунку на якому зберігалися вказані кошти, але звернувшись до банку 22 вересня 2008 року з метою отримання іншої частин коштів банк відмовив, посилаючись на постанову Національного Банку України від 11 жовтня 2008 року № 319. Отже банк не видав йому 20 000 доларів кредитних коштів, чим порушив умови договору.
Зазначав, що кошти хоч і є кредитними, але були перераховані на його банківський рахунок та стали його власністю, тому відмова у видачі його власних коштів банком є незаконною.
Зазначав, що 10 грудня 2010 року ПАТ "ОТП Банк" відступило, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" прийняло право вимоги за вказаним кредитним договором від 08 вересня 2008 року.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на свою користь 5 583 255 грн пені за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", посилаючись на те, що відповідач не виконав в повному обсязі умови кредитного договору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судовими рішеннями, які набрали законної сили, встановлено правомірність відмови кредитора у наданні позивачу 20 000 доларів США. Вказані обставини мають преюдиційних характер та не підлягають доказуванню при розгляді цієї справи. Враховуючи відсутність факту порушення грошового зобов`язання кредитора, доводи позивача про наявність підстав для стягнення на його користь неустойки (пені) у зв`язку з невидачею кредитних коштів не ґрунтуються на вимогах закону, тому суд не знайшов підстав для задоволення позову.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22 січня 2019 року скасовано та ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного провадження, незважаючи на те, що ціна позову складає більше п`ятисот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, чим допустив порушення пункту 5 частини четвертої статті 274 ЦПК України, що є обов`язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до пункту 7 частини першої статті 376 ЦПК України.
При цьому, переглядаючи справу по суті, апеляційний суд також дійшов висновку про те, що позивачем не доведено факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, оскільки преюдиційними судовими рішеннями встановлено правомірність відмови банку у наданні позивачу чергового траншу кредиту, тому правових підстав для задоволення позову немає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у травні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 ,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не розглянули суті позову, помилково послалися на судові рішення, у яких предмет позову був іншим.
Вказує, що судами не було надано належної оцінки доказам у справі та не враховано, що відповідач підробив документи з метою введення судів в оману про те, що кредитний договір передбачав певні транші кредиту.
Відзив на касаційну скаргу відповідач до суду не подав.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.