Постанова
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 570/2959/16-ц
провадження № 61-15126св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю.,
Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кітовського Віталія Леонідовича на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у складі судді
Красовського О. О. та ухвалу апеляційного суду Рівненської області
від 18 січня 2017 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Шеремет А. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ:
Короткий зміст позовних вимог:
У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
Позовна заява мотивована тим, що в 2000 році позивачем та двома іншими громадянами України було створено товариство з обмеженою відповідальністю "Нерудтехпром Лтд". Одним із засновників, а пізніше - директором товариства був ОСОБА_4 Займаючись спільними справами товариства вони потоваришували. На прохання ОСОБА_4 позивач надав у позику грошові кошти його сину - ОСОБА_2 . Строк повернення коштів ними не встановлювався. Позивачем та його дружиною ОСОБА_5 було перераховано з спільного банківського рахунку у доларах США на користь ОСОБА_2 :
- 08 грудня 2005 року суму у розмірі 15 500,00 доларів США;
- 19 грудня 2005 року суму у розмірі 10 000,00 доларів США;
- 28 грудня 2005 року суму у розмірі 15 000,00 доларів США;
- 18 січня 2006 року суму у розмірі 5 000,00 доларів США;
- 26 січня 2006 року суму у розмірі 10 000,00 доларів США;
- 06 лютого 2006 року суму у розмірі 10 000,00 доларів США;
- 13 лютого 2006 року суму у розмірі 15 000,00 доларів США.
Всього ОСОБА_2 було перераховано 80 500 доларів США, що становить
2 012 666,80 грн по курсу Національного банку України станом на 06 червня 2016 року.
11 жовтня 2015 року позивач надіслав ОСОБА_2 вимогу про повернення позичених коштів, у якій просив повернути суму позики у семиденний строк на рахунок у банку. Вказана вимога не була виконана відповідачем, кошти не були повернені.
ОСОБА_1 , посилаючись на положення статей 525, 1046, частину другу статті 1047, статтю 1049 ЦК просив стягнути з відповідача на свою користь 80 500,00 доларів США, а також судові витрати по справі.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження укладення між сторонами договору позики.
Ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кітовського В. Л. відхилено.
Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року залишено без змін.
Відхиляючи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кітовського В. Л., апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. При цьому, апеляційний суд вказав, що надані позивачем банківські виписки про проведення перерахунку коштів відповідачу не є належними та достатніми доказами того, що між сторонами виникли правовідносини з договору позики.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги:
06 лютого 2017 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кітовський В. Л. через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що оскаржувані судові рішення ухвалено з порушенням вимог статей 719, 1046, 1047 ЦК України, пункту 1.22 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та норм процесуального права, оскільки рішення ухвалено без повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи.
Виписки з банківських рахунків позивача про перерахування коштів на рахунок відповідача є належним доказом на підтвердження передання грошової суми відповідачу та укладення договору позики.
Доводи інших учасників справи:
19 березня 2017 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв`язку подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ заперечення, у якому просить касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кітовського В. Л. відхилити, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 07 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 18 січня 2017 рокузалишити без змін.
Рух касаційної скарги:
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Рівненського районного суду Рівненської області.
У березні 2017 року матеріали цивільної справи надійшли до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.