Постанова
Іменем України
17 липня 2019 року
м. Київ
справа № 240/197/17
провадження № 61-32979 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Курило В. П., Космачевської Т. В., Новосядлої В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення заборгованості.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що йому на праві власності належить земельна ділянка, площею 11,83 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області. Зазначену земельну ділянку він передав ОСОБА_3 в строкове платне користування на 15 років на підставі договору оренди від 26 грудня 2011 року № 172. ОСОБА_3 з 2014 року зобов`язання щодо сплати орендної плати систематично не виконує, з 2011 року не обробляє земельну ділянку, а в березні 2017 року звернулась до нього з проханням надати згоду на укладення нею договору суборенди земельної ділянки у зв`язку з неспроможністю самостійно обробляти та виконувати зобов`язання за договором оренди земельної ділянки.
Посилаючись на невиконання відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, а саме у зв`язку з систематичною несплатою орендної плати за землю та неспроможністю відповідача самостійно обробляти земельну ділянку, позивач з урахуванням уточнених позовних вимог, просив розірвати договір оренди землі від 26 грудня 2011 року № 172 та стягнути з відповідача орендну плату за землю за 2014-2016 роки у розмірі, передбаченому пунктом 9 договору, що складає три проценти від грошової оцінки земельної ділянки, з урахуванням індексу інфляції.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Олександрівського районного суду Донецької області від 20 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Розірвано договір оренди землі № 172, укладений 26 грудня 2011 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 заборгованість з орендної плати за 2014 рік у розмірі 4 354,60 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що припинення орендарем господарської діяльності щодо цільового використання орендованої земельної ділянки свідчить про невиконання відповідачем обов`язків, передбачених договором оренди землі, що є підставою для його розірвання. Суд також зазначив, що передача третім особам - ОСОБА_4 функцій з обробітку земельної ділянки виходить за межі господарської діяльності, яку може здійснювати орендар без погодження з орендодавцем, що також є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. Умовами договору передбачено обов`язок ОСОБА_3 здійснювати плату саме за користування земельною ділянкою, а тому оскільки позивач у 2015-2016 роках вилучив земельну ділянку з користування орендаря та самостійно її обробляє, суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню орендна плата лише за 2014 рік у розмірі 4 354,60 грн, у зв`язку з чим вважав необгрунтованими вимоги
ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі з підстав систематичної несплати відповідачем орендної плати.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 20 червня 2017 року в частині позовних вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24, 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України. На момент укладення спірного договору оренди землі умови використання та цільового призначення земельної ділянки, яка передається в оренду, та умови збереження стану об`єкта оренди вважались істотними умовами договору оренди землі. Договір оренди земельної ділянки може бути розірвано в односторонньому порядку з підстав її використання орендарем не за цільовим призначенням внаслідок істотного порушення умов договору, що призвело до випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди. Саме по собі нецільове використання, як і взагалі невикористання за призначенням земельної ділянки не може бути підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки. Ураховуючи, що позивач не надав доказів на підтвердження того, що тривалим невикористанням належної йому земельної ділянки сільськогосподарського призначення, відповідач як орендар, порушила істотні умови договору, що призвело до порушення режиму використання земельної ділянки, забур`янення тощо, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання спірного договору оренди землі. Крім того, апеляційний суд вказав на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, пославшись, як на підставу розірвання договору оренди землі, на неспроможність відповідачем самостійно здійснювати обробіток переданої їй в оренду земельної ділянки та передачу нею права здійснювати господарську діяльність на земельній ділянці своєму чоловіку без погодження з орендодавцем.
Узагальнені вимоги та доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Апеляційного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року та залишити в силі рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 20 червня 2017 року.
Касаційна скарга обгрунтована посиланнями на необгрунтованість висновку апеляційного суду про те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, оскільки судом на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що ОСОБА_3 у зв`язку з неспроможністю самостійно обробляти надану їй в оренду земельну ділянку передала її в користування своєму чоловікові без погодження з орендодавцем, що нею не заперечувалося. Крім того, апеляційний суд не звернув увагу, що відповідач з 2011 року систематично не сплачувала орендну плату за користування земельною ділянкою, що також є підставою для його розірвання.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року
№ 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
31 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в частині вирішення позовних вимог про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за земельну ділянку, а тому рішення судів у цій частині в касаційному порядку не переглядаються.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга представника
ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 11,83 га, кадастровий номер НОМЕР_1, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області, що підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 26 травня 2008 року.
26 грудня 2011 року між ОСОБА_1 (орендодавець) та ОСОБА_3 (орендар) укладено договір оренди землі № 172, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку, площею 11,83 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для сільськогосподарського товарного виробництва, яка знаходиться на території Мирнодолинської сільської ради Олександрівського району Донецької області, зареєстрований у Олександрівському районному відділі Донецької регіональної філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26 грудня 2011 року за