Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 175/2201/17
провадження № 61-25246 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Укртелеком",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2017 року, постановлену у складі судді Новік Л. М. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від
14 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Максюти Ж. І., Демченко Е. В., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком") про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок дискримінації його прав, як споживача телекомунікаційних послуг, права на повагу до гідності фізичної особи, права на захист від неправомірних обмежень, що призвів до втрати його творчих здібностей.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що 12 серпня 2005 року між ним та ПАТ "Укртелеком" було укладено договір про надання послуг електрозв`язку №61377996. У грудні 2016 року він направив на адресу ПАТ "Укртелеком" заяву про розірвання зазначеного договору у зв`язку з відсутністю потреби в отримані послуг електрозв`язку. 28 грудня 2016 року відповідач повідомив про відмову у відключенні телекомунікаційних послуг, з огляду на відсутність безперечних доказів та впевненості в тому, що заява про відмову від надання послуг написана саме абонентом - власником особового рахунку, з яким укладено договір про надання послуг, та запропоновано заповнити заяву, зразок якої додавався до відповіді. Також зазначив про те, що заява про відключення телекомунікаційних послуг може бути задоволена лише за відсутності заборгованості за надання таких послуги, у зв`язку з чим запропоновано сплатити нараховану йому суму за надані телекомунікаційні послуги.
Посилаючись на те, що в порушення вимог його заяви про припинення надання телекомунікаційних послуг, ПАТ "Укртелеком" безпідставно продовжує нараховувати йому заборгованість за телекомунікаційні послуги, що на його думку, є актом дискримінації та завдає моральні страждання, зокрема, порушують його права як споживача телекомунікаційних послуг, права на повагу до гідності фізичної особи, та має негативний вплив на нього, що призвело до втрати його творчих здібностей (створення зображення крокусів), просив стягнути з ПАТ "Укртелеком" на відшкодування моральної шкоди 48 000 000 грн, та зобов`язати відповідача спростувати твердження, що він має заборгованість за телекомунікаційні послуги.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
30 червня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано строк для сплати судового збору, а також чіткого і зрозумілого викладення змісту позовних вимог протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Роз`яснено, що у разі не усунення недоліків у вказаний термін, позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від
20 липня 2017 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто позивачу.
Ухвала суду мотивована тим, що позивач 12 липня 2017 року отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху, недоліки, зазначені в ухвалі суду від 30 червня 2017 року не усунув, а тому відповідно до вимог частини другої статті 121 ЦПК України 2004 року позовна заява вважається неподаною та підлягає поверненню заявнику.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада
2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2017 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права, оскільки отримавши 12 липня 2017 року копію ухвали суду про залишення позовної заяви без руху, позивач станом на 20 липня 2017 року не усунув зазначені у ній недоліки позовної заяви, а тому доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права є безпідставними.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У грудні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 , у якій він просив скасувати ухвалу Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 липня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 листопада 2017 року, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на порушення судами попередніх інстанцій вимог частини першої статті 8 ЦПК України 2004 року, оскільки оскаржувані судові рішення не містять посилань на норми Конституції України, ЦК України, Резолюції 39/248 Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09 квітня 1985 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Залишаючи без руху позовну заяву, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо необхідності сплати судового збору за подання позовної заяви, оскільки процесуальним законодавством України роль суду в процесі звільнення позивача від сплати судового збору обмежена нормами частини третьої статті 82 ЦПК України 2004 року. Підставою для застосування вимог зазначеної статті може бути лише клопотання сторони про звільнення (відстрочення, розстрочення) від сплати судового збору, в інших випадках застосовуються положення частини другої статті 79 ЦПК України 2004 року. Ураховуючи, що клопотань про звільнення від сплати судового збору або урахування його майнового стану він не подавав, суд мав керуватися частиною другою статті 79 ЦПК України 2004 року, відповідно до якої порядок звільнення від сплати судового збору встановлюється законом, а не судом. Зокрема, суди не урахували, що він звільнений від сплати судового збору на підставі статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" та пункту 6-1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), що передбачають пільги зі сплати судового збору.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У лютому 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Укртелеком" на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними та обгрунтованими, а відтак відсутні підстави для задоволення касаційної скарги заявника.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
14 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення"
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.