Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 490/11436/14-ц
провадження № 61-10717св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 ,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Базовкіної Т. М., Яворської Ж. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики.
Позов обґрунтовано тим, що відповідно до договору позики від 10 серпня 2014 року ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_1 55 077,00 доларів США, що еквівалентно 69 040,00 грн, строком до 31 серпня 2014 року. На підтвердження отримання зазначених коштів відповідач надав розписку. Станом на 05 вересня 2014 рокувідповідач суму позики не повернув. 25 вересня 2014 року ОСОБА_2 повернув невелику частину боргу у сумі 8 900,00 доларів США.
Надалі позивач за первісним позовом ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги і просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 46 177,00 доларів США, що станом на 18 червня 2015 року еквівалентно 999 741,28 грн.
Уточнені позовні вимоги мотивувала тим, що 25 вересня 2014 року відповідач повернув частину боргу - 8 900,00 доларів США.
Короткий зміст зустрічних позовних вимог
У листопаді 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, просив визнати недійсним договір позики та розписку про отримання ним боргу від ОСОБА_1 у сумі 55 077,00 доларів США. Позов ОСОБА_2 мотивує тим, що ніколи не отримував від ОСОБА_1 грошові кошти, договір позики та розписка є фіктивними і складені проти його волі внаслідок застосування до нього та членів його родини фізичного та психологічного тиску, що підтверджується матеріалами кримінальних проваджень.
Він є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайм - Групп" (далі - ТОВ "Лайм-Групп"), а також фізичною особою -підприємцем, здійснює комерційну діяльність на партнерських засадах з ОСОБА_4, який вніс перший грошовий внесок. Цей внесок надалі він повертав йому частинами. Починаючи з 26 серпня 2014 року, ОСОБА_4 почав проводити перевірку причин збитковості їх спільної комерційної діяльності та ТОВ "Лайм - Групп".
01 вересня 2014 року ОСОБА_4 прийшов на його робоче місце з охоронцями та звинуватив його у великому борзі перед ним і під загрозою фізичного насилля над ним та його рідними змушував його підписати документи про отримання ним у борг грошових коштів, але він відмовився від їх підпису. Після цього ОСОБА_4 наказав йому подумати та прийти наступного дня.
02 вересня 2014 року, коли він прийшов на робоче місце, ОСОБА_4 разом із охоронцями під загрозою застосування до нього та його родини фізичного насилля змусили його написати дві розписки про те, що він отримав від сестри дружини ОСОБА_4 - ОСОБА_1 уборг 55 077,00 доларів США та 140 000,00 доларів США, а також заповнити договори позики на вказані суми. У розписці свідками таких дій вказали охоронців ОСОБА_5 та ОСОБА_6 У разі його звернення до правоохоронних органів йому погрожували застосуванням фізичного насилля та написанням заяви до органів внутрішніх справ, що він ніби-то привласнив із каси товариства 195 000,00 доларів США.
03 вересня 2014 року ОСОБА_4 став вимагати від нього негайного повернення дебіторської заборгованості, а у разі передачі коштів, пообіцяв йому повернути розписки та договори позики. З метою тиску на нього на його очах побили тестя, який прийшов до нього на роботу. Крім того, від нього вимагали зняти депозит та погасити борг перед ОСОБА_4, проте для отримання коштів за депозитом необхідно було подати заяву за два дні.
Надалі ОСОБА_4 домовився із ОСОБА_2 про припинення судових процесів проти останнього після того, як він виплатить йому 8 900,00 доларів США, тобто суму, яка, на думку ОСОБА_4,покриває виявлену заборгованість. Після цього він у присутності ОСОБА_4 продав свій автомобіль та віддав останньому 8 900,00 доларів США, але розписку про отримання коштів написала ОСОБА_1, а ОСОБА_4 пообіцяв йому пізніше видати прибутковий касовий ордер на вказану суму та зменшити на цю суму борг перед ним, але такі дії не вчинив.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року у первісному позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики відмовлено. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики задоволено. Визнано недійсним договір позики, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі договору від 10 серпня 2014 року та у формі розписки від 10 серпня 2014 року. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 243,60 грн.
Рішення суду першої іінстанції мотивовано тим, що оспорюваний договір позики укладено між сторонами без передачі коштів, а тому є фіктивний.
Відмовляючи у первісному позові, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та безпідставними.
Ухвалюючи рішення про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання недійсним договору позики, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у формі договору від 10 серпня 2014 року та у формі розписки від 10 серпня 2014 року, суд першої інстанції виходив з того, що вказаний правочин вчинено проти волі ОСОБА_2 внаслідок застосування до нього психічного тиску, правочин фактично укладено 02 вересня 2014 року, а не 10 серпня 2014 року, його мета не отримання готівкових коштів, а сплата боргу ОСОБА_2 перед ТОВ "Лайм -Групп", де останній був директором.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення первісного позову ОСОБА_1 Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 46 177,00 доларів США, що становить 999 741,28 грн та судові витрати у розмірі 3654,00 грн. Узадоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договору позики та розписки від 10 серпня 2014 року відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що тягар доказування фіктивності правочину покладається на позивача за таким позовом. Відповідачем не надано достатньої кількості належних, допустимих та безспірних доказів застосування психологічного тиску до відповідача, який він сприймав як реальну загрозу для себе та для своїх родичів напередодні написання розписки та заповнення договору позики. Доводи відповідача про те, що договір позики укладений ним під впливом насильства не знайшов об`єктивного підтвердження.
Апеляційний суд виходив з того, що підставою для визнання договору позики недійсним є те, що ОСОБА_2 не отримував кошти від ОСОБА_1, а тому суду першої інстанції необхідно було керуватися не статтею 231 ЦК України, а статтею 1050 ЦК України, яка передбачає, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти насправді ним не були одержані від позикодавця. Матеріалами справи встановлено, що конфлікт між відповідачем та ОСОБА_4 дійсно був, проте безспірних доказів, що він стосувався договору позики суду не надано.
Апеляційний суд зазначив, що рішення суду не може грунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші насправді не були одержані позичальником від позикодавця, а тому показання свідка ОСОБА_8 є неналежним доказом у справі.
Суд апеляційної інстанції погодився із встановленою судом першої інстанції обставиною, що договір позики та розписка про отримання коштів відповідачем від позивача підписані відповідачем 02 вересня 2014 року, а не 10 серпня 2014 року, проте ця обставина не свідчить про недійсність договору позики, так як договір позики, згідно зі статтею 1046 ЦК України, є укладений з моменту передання грошей. Обов`язковим реквізитом боргового документу є власноручний підпис боржника, що дотримано сторонами у справі. Дата, місце видачі, вказівка на свідків є факультативними реквізитами такого документу, а отже, не можуть бути безспірним доказом недійсності договору.
Ухвалюючи рішення у справі, суд апеляційної інстанції взяв до уваги, що відповідач частково погасив борг перед позивачем, віддавши їй 8 900,00 доларів США, що підтверджується розпискою ОСОБА_1 від 25 вересня 2019 року. На розписці відповідачем власноручно зроблено напис: "копия верна". Таким чином, відповідач фактично засвідчив своїм підписом факт передачі грошей позивачу. Такі події відбувалися вже після звернення позивача до суду з позовом у цій справі та після звернення відповідача до правоохоронних органів. На підтвердження обставин, що зазначені гроші були передані ОСОБА_4, а не позивачу, передачі грошей передувала домовленість між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 про закінчення судових процесів стосовно відповідача, належні та допустимі докази суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою на рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року, просив скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 року залишити в силі.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
07 липня 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.
08 листопада 2017 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ справу призначено до судового розгляду.
У лютому 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до розпорядження від 06 червня 2019 року № 609/0/226-19 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи", відповідно до пунктів 2.3.2, 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, постанови Пленуму Верховного Суду від 24 травня 2019 року № 8 "Здійснення правосуддя у Верховному Суді" та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 28 травня 2019 року №7 "Про заходи, спрямовані на своєчасний розгляд справ і їх вирішення у розумні строки" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Миколаївської області від 08 вересня 2015 року, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 червня 2015 рокузалишити в силі, як помилково скасоване, посилаючись на неправильне застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду не може грунтуватися на показаннях свідків, які стосуються обставин і заперечень однією із сторін факту вчинення правочину щодо якого не було додержано його письмової форми укладення.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що правочин укладено під впливом погрози та насильства.
У судових засіданнях підтверджено факт, що ОСОБА_1 не передавала ОСОБА_2 грошові кошти, а договір позики та розписка від 10 серпня 2014 року фактично складено 02 вересня 2014 року із застосуванням до відповідача психологічного тиску з приводу утворення дебіторської заборгованості перед ТОВ "Лайм- Груп", про що також свідчить кримінальне провадження, порушене за заявою ОСОБА_4 з приводу нестачі на підприємстві.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 2011 року відповідач ОСОБА_2 займає посаду директора магазину "Лайм-Стор" компанії "Лайм-Груп", розташованого по АДРЕСА_3, власником якого є ОСОБА_4
ОСОБА_1 є рідною сестрою дружини ОСОБА_4 .
У серпні 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 виник конфлікт, оскільки останній виявив нестачу грошових коштів і у цьому став звинувачувати ОСОБА_2 та бухгалтера ОСОБА_8 .
Під час проведення перевірки ОСОБА_4 виявив нестачу в загальному розмірі 58 864,00 доларів США, з яких 55077,00 доларів США пред`явив ОСОБА_2, а 3 787,00 доларів США - ОСОБА_8
01 вересня 2014 року на робоче місце відповідача, в магазин, що розташований по АДРЕСА_2, прийшов ОСОБА_4 разом зі своїми охоронцями ОСОБА_5 та ОСОБА_6 і почав вимагати з ОСОБА_2 складання боргових документів у зв`язку з наявною нестачею у магазині "Лайм- Стор".
02 вересня 2014 року ОСОБА_4 разом із вказаними особами змусили ОСОБА_2 шляхом погроз та фізичного насилля написати дві розписки про отримання від ОСОБА_1 коштів та підписати договори позики на суми 55 077,00 доларів США та 140000,00 доларів США. Крім того, зобов`язали наступного день з`явитися його на робоче місце.
03 вересня 2014 року, коли ОСОБА_2 прийшов у магазин, ОСОБА_4 приставив до нього охоронця ОСОБА_6 та заборонив йому покидати своє робоче місце до сплати ним дебіторської заборгованості магазину, після чого ОСОБА_4 пообіцяв повернути вказані розписки і договори позики. Того самого дня на робоче місце відповідача приїхав батько його дружини ОСОБА_12, який намагався побачитися із ОСОБА_2 та вимагав від ОСОБА_4 його звільнення та припинення вимог про повернення неіснуючої заборгованості. Узв`язку з цим ОСОБА_4 разом зі своїми охоронцями нанесли останньому тілесні ушкодження. Після цього ОСОБА_4 наказав ОСОБА_2 поїхати у супроводі ОСОБА_6 до Миколаївського відділення ПАТ "ОТП Банк" та зняти зі свого рахунку депозитні кошти, але вказані кошти не були зняті, оскільки за правилами банку кошти видаються на підставі письмової заяви протягом двох днів.