Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 289/423/15-ц
провадження № 61-24088св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Хопти С. Ф.,
Шиповича В. В. (судді-доповідача),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: відділ реєстрації речових прав на нерухоме майно Радомишльського Управління юстиції, Радомишльська сільська рада Житомирської області,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,ОСОБА_2 , ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Житомирської області, у складі колегії суддів: Григорусь Н. Й., Косигіної Л. М., Кочетова Л. Г.,
від 13 грудня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2015 року ОСОБА_1, звернулася до Радомишльського районного суду Житомирської області з позовом до відділу реєстрації речових прав на нерухоме майно Радомишльського управління юстиції (далі - ВРРПнНМ), Радомишльської сільської ради Житомирської області про визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності подружжя та визнання права власності на 1/2 частку квартири.
Свої вимоги мотивувала тим, що в період із жовтня 2002 року по 03 жовтня 2003 року вона проживала однією сім`єю з ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу. В подальшому 03 вересня 2013 року шлюб між ними був зареєстрований, від якого у сторін народилася дочка - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 травня 2010 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 шлюб розірвали.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер.
Позивач, як представник малолітньої доньки звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом. Також, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_4, яка є матір`ю ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, старшої дочки
ОСОБА_5 , та батьки останнього ОСОБА_4 і ОСОБА_3 .
Від нотаріуса позивач дізналась, що квартира АДРЕСА_1 була придбана ОСОБА_5 згідно договору купівлі-продажу від 02 вересня 2003 року, тобто до укладення шлюбу з позивачем.
Позивач вважала, що спірна квартира є спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5, оскільки була придбана під час проживання однією сім`єю. Крім того, придбавши квартиру, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 був проведений капітальний ремонт та перепланування, у зв`язку з чим її вартість зросла.
Станом на січень 2015 року інвентаризаційна вартість квартири становить 13 848 грн.
ОСОБА_1 вважає, що квартира належить їй та ОСОБА_5 в рівних частинах, її частка складатиме 1/2, а інша 1/2 частка підлягає розподілу між спадкоємцями померлого ОСОБА_5 .
Крім того уклавши договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_5 своє право власності не зареєстрував.
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просила суд визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_1, визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири.
Ухвалою Радомишльського районного суду Житомирської області
від 01 вересня 2015 року справу № 289/423/15-ц передано за підсудністю до Коростишівського районного суду Житомирської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області
від 01 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_5 та
ОСОБА_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вказаної квартири.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що шлюбний договір між подружжям не укладався, за час перебування сторін у шлюбі ними набуто, зокрема, квартиру АДРЕСА_1, що є предметом спору, і яка згідно частини третьої статті 368 Цивільного кодексу України (дала - ЦК України) та статті 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України) є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_5
Спірна квартира купувалась під час спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що кошти на придбання квартири надавалися батьками ОСОБА_5, суду не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня
2016 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 01 липня
2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що визнаючи спірну квартиру спільною сумісною власністю подружжя на підставі статей 5, 15, 16, 328,
частини другої статті 355, частини третьої статті 368, частини першої
статті 369, частини другої статті 372 ЦК України, статті 60, частини першої
статті 61, частини другої статті 62, статей 63, 69, 70, 74 СК України, суд першої інстанції не врахував, що Сімейний та Цивільний кодекси України набрали чинності з 1 січня 2004 року, а спірна квартира придбана у 2003 році, і на її правовий статус положення даних кодексів не поширюються.
Оскільки судом встановлено, що позивач в період проживання з
ОСОБА_5 навчалася в Радомишльському ПТУ № 34, а потім перебувала у декретній відпустці, тобто не працювала, не довела суду, що мала будь-які інші доходи, суд першої інстанції безпідставно застосував норми статей
ЦК України 2003 року і СК України та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання спірної квартири спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 і визначення їх часток рівними, без встановлення факту створення сторонами спільної часткової власності на квартиру та визначення ступеня участі в цьому позивача працею й коштами, без посилання на будь-які докази та розрахунки.
Наявне в матеріалах справи рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 12 січня 2015 року про встановлення факту нетривалого (менше одного року) проживання однією сім`єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, тобто у фактичних шлюбних відносинах, не містить будь-яких об`єктивних відомостей про наявність спільних грошових заощаджень, інших готівкових коштів для придбання будь-якої нерухомості, в тому числі і спірної квартири.
Колегія суддів дійшла висновку, що позивач не довела належними та допустимими доказами факту придбання спірного майна у спільну сумісну власність відповідно до вимог вищевказаного закону.
Окрім того, колегія суддів зазначила, що судом першої інстанції не було залучено до участі у розгляді справи належних відповідачів - спадкоємців першої черги за законом після смерті ОСОБА_5 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року, визнати квартиру АДРЕСА_1 об`єктом спільної сумісної власності
ОСОБА_5 та ОСОБА_1, визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаної квартири.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано матеріали цивільної справи № 289/423/15-ціз суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів"
(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
03 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 289/423/15-ц передано судді-доповідачеві
Ухвалою Верховного Суду від 10 липня 2019 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що рішення суду апеляційної інстанції є незаконним. Рішенням Радомишльського райсуду Житомирської області від 12 січня 2015 року встановлено факт її проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та відповідно до частини третьої
статті 61 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), в редакції, що діяла на момент ухвалення оскарженого судового рішення, не потребує повторного доведення.
Наголошувала на тому, що очевидним є те, що квартира
АДРЕСА_1 належить їй та померлому ОСОБА_5 в рівних частках, а отже розподілу між спадкоємцями
ОСОБА_5 підлягає лише 1/2 частка цієї квартири.
Звертала увагу суду на те, що за життя ОСОБА_5 своє право власності на спірну квартиру належним чином не зареєстрував.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення третьої особи
ОСОБА_3 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому вона, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення Апеляційного суду Житомирської області від 13 грудня 2016 року, просила касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
В поданому запереченні ОСОБА_3 наголошувала на тому, що квартира АДРЕСА_1 є особистою приватною власністю ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Звертала увагу суду, що позов ОСОБА_1 пред`явлено до неналежних відповідачів по справі.
Під час розгляду справи позивач не навела та не надала жодних належних та допустимих доказів того, що спірне майно придбавалося ОСОБА_5 та ОСОБА_1 внаслідок їх спільної праці. Факт спільного проживання сторін у справі не є підставою для визнання права власності на 1/2 частину спірної квартири за кожною зі сторін.