ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №826/9227/16
касаційне провадження №К/9901/27393/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.08.2016 (суддя Качур І.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 (головуючий суддя Ганечко О.М., судді: Коротких А.Ю., Літвіна Н.М.) у справі № 826/9227/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому заявило вимоги про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.10.2015:
№ 0004882202 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 36990963,75 грн., в тому числі: 29592771 грн. основного платежу та 7398192,75 грн. штрафних (фінансових) санкцій;
№ 0004892202 про зменшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальній сумі 29977063 грн., в тому числі: 29977063 грн. основного платежу та 0 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Окружний адміністративний суд м.Києва ухвалою від 20.06.2016 залишив позовну заяву без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини третьої статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакцій, чинній на момент постановлення ухвали), а саме: ненадання документу про сплату судового збору в установленому порядку та розмірі (до позовної заяви долучено документ про сплату судового збору у меншому розмірі (2756 грн.), ніж встановлено законом). При цьому, суд зауважив, що заявлені позивачем вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень мають майновий характер, а тому для обчислення суми судового збору, яка підлягає сплаті за подання цього позову, необхідно застосовувати ставку за подання позову майнового характеру, передбачену підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI - у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати.
Цією ж ухвалою суд першої інстанції встановив позивачу строк для усунення недоліків такої позовної заяви - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.
На виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду м.Києва від 20.06.2016 позивачем надіслано суду платіжне доручення про доплату судового збору в сумі 102452,51 грн.
Окружний адміністративний суд м.Києва ухвалою від 02.08.2016 повернув позовну заяву Товариству з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" на підставі пункту 1 частини четвертої статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали), у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви у повному обсязі.
За результатами апеляційного оскарження позивачем ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2016 Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 08.11.2016 про залишення вказаного судового рішення без змін.
Не погоджуючись із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" оскаржило їх у касаційному порядку.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.08.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: положень Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI та Кодексу адміністративного судочинства України.
Зокрема, наголошує на тому, що у спірній ситуації сума, з якої необхідно обчислювати судовий збір за ставкою, передбаченою Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI для позовів майнового характеру - 1,5 %, складає 7013900,75 грн. Так, на думку позивача, слід виходити з того, що за наслідками здійснених у бухгалтерському обліку Товариства з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" проводок за сумами збільшення/зменшення грошових зобов`язань оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями стан рахунку податку на додану вартість позивача зміниться в сторону зменшення саме на суму 7013900,75 грн. (29592771 грн. + 7398192,75 грн. - 29977063 грн.), а тому сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання цього позову, становить: 7013900,75 грн. х 1,5 % = 105208,51 грн. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Експериментальний науково-виробничий центр "Фобос" здійснено сплату судового збору в установленому законом розмірі (2756 грн. при поданні позовної заяви та 102452,51 грн. на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху), то підстави для повернення позовної заяви у суду першої інстанції були відсутні.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент звернення з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для зміни майнового стану фізичної чи юридичної особи.
Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права в публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.
За практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, у справі "Щокін проти України") реалізація податковим органом своєї функції щодо здійснення контролю за правильністю нарахування та сплати суб`єктом господарювання податків, наслідком якої є винесення рішення, що впливає на склад майна позивача, є втручанням до його майнових прав, а отже й вимога про визнання протиправним такого рішення суб`єкта владних повноважень є майновою.