ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №524/3004/16-а
адміністративне провадження №К/9901/7624/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Шарапи В.М.,
суддів: Бевзенка В.М., Данилевич Н.А.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 у справі №524/3004/16-а за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Виконавчого комітету Автозаводської районного ради м. Кременчука (далі - Виконавчий комітет), в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.10.2013 по 25.04.2016 в сумі 151140,76 грн.
2. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.06.2016, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено, що:
3.1. ОСОБА_1 працював у Виконавчому комітеті на посаді завідуючого відділом архітектури та будівництва з 11.01.2011 по 31.10.2013.
3.2. У 2011-2012 роках ОСОБА_1 отримав матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі посадового окладу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №268 від 09.03.2006.
3.3. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.04.2014 у справі №524/2527/14-а позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано незаконними дії Виконавчого комітету в частині обчислення та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2011 році не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010 - 2013 роки, а в розмірі посадового окладу. Зобов`язано Виконавчий комітет обчислити та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2011 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011 рік.
3.4. На виконання вказаної постанови суду Виконавчим комітетом нараховано та виплачено ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 829,77 грн.
3.5. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 28.05.2014 у справі №524/2529/14-а позов ОСОБА_1 до Виконавчого комітету про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити дії задоволено повністю. Визнано незаконними дії Виконавчого комітету в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань в 2012 році не в розмірі середньомісячної заробітної плати, як визначено в колективному договорі за 2010 - 2013 роки, а в розмірі посадового окладу. Зобов`язано Виконавчий комітет нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань в розмірі середньомісячної заробітної плати за 2012 рік, з урахуванням виплаченої суми матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2012 рік.
3.6. На виконання постанови Виконавчий комітет нараховано ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 1644,41 грн., які час судового розгляду справи не виплачено.
4. Суди попередніх інстанції приймаючи судові рішення виходили з того, що у випадку спірних правовідносин відсутня вина роботодавця, оскільки при звільненні спору між ним та працівником не існувало. Таким чином, при відсутності вини роботодавця, в розумінні норм статей 116 - 117 Кодексу законів про працю України, коли спір виникає через значний проміжок часу після звільнення працівника, застосовувати вказані норми неможливо.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивач подав касаційну скаргу на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 07.06.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю.
5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги полягають у тому, що відповідач, після ухвалення судового рішення про стягнення на користь позивача заборгованості з заробітної плати, не звільняється від відповідальності, передбаченої статтями 116-117 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України). З огляду на це, скаржник вказує на неправильне застосування норм матеріального права і недотримання норм процесуального права судами попередніх інстанцій.
6. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
6.1. На обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що оскаржувані судові рішення ухвалені на основі правильного застосування норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права.