ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №815/4394/17
адміністративне провадження №К/9901/47407/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Мартинюк Н.М.,
суддів: Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянув у порядку письмового провадження
касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року (головуючий суддя: Завальнюк І.В., судді: Потоцька Н.В., Бжассо Н.В.)
та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року (головуючий суддя: Ступакова І.Г., судді: Бітов А.І., Лук`янчук О.В.)
у справі № 815/4394/17
за позовом ОСОБА_1
до Державної служби України з безпеки на транспорті
третя особа - фізична особа-підприємець ОСОБА_2
про визнання протиправним й скасування розрахунку плати за проїзд.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просила визнати протиправним і скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №0002446 від 1 червня 2017 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона не є платником плати за проїзд автомобільним дорогами загального користування великогабаритним транспортним засобом, оскільки є лише власником транспортного засобу а не перевізником вантажу. Крім того, результати зважування строєної осі напівпричепа разом не співпадатимуть з результатами складання показників послідовного зважування кожної осі зі строєної вісі візка напівпричепа, а тому такі результати неможливо визнавати. До того ж, пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам для облаштування, зокрема пересувний пункт не був позначений тимчасовими дорожніми знаками, не мав рівної поверхні із поздовжнім та поперечним ухилом < 3 проміле, тверде покриття мало деформацію (тріщини), посадова особа відповідача не надала свідоцтво про повірку ваг, квитанцію акту зважування. Сама плата за проїзд розрахована за весь маршрут, тоді як за встановленим порядок така плата розраховується за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати. В даному випадку перевізник має право обрати визначення плати за пройдену частину маршруту, яка склала 56 км. Крім того, зважування сипучого вантажу повинно відбуватися на спеціальних вагах, на яких транспортний засіб розміщується повністю. Отже, результати зваження не підтверджені допустимими доказами.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд постановою від 14 грудня 2017 року, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року, у задоволенні позову відмовив.
Судові рішення мотивовані тим, що розрахунок плати за проїзд великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, на підставі якого позивачу нарахована плата у розмірі 266 євро, зроблений відповідачем правомірно.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального й процесуального права. Одночасно, скаржник зазначає, що судами не в повному обсязі з`ясовано обставини справи, які мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, неправильно та неповно досліджено докази, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи.
Також позивач вказує, що розрахунок не відповідає дійсності, оскільки пункт габаритно-вагового контролю не відповідав вимогам для облаштування, а також і те, що на момент здійснення габаритно-вагового контролю вона не була перевізником, а лише власником транспортного засобу, перевізником була фізична особа-підприємець ОСОБА_2 .
Крім того, позивач надав до Верховного Суду рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року, яким визнано протиправними дії Державної служби України з безпеки на транспорті щодо складання 1 червня 2017 року розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 0002446 від 1 червня 2017 року до акту № 0002446 від 1 червня 2017 року у сумі 266 євро стосовно ОСОБА_1 . Позивач зазначає, що це рішення, яке набрало законної сили, є підтвердженням обґрунтованості її касаційної скарги, тому розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування підлягає визнанню протиправним і скасуванню.
Відповідач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на касаційну скаргу.
Третя особа - ФОП ОСОБА_2 у відзиві на касаційну скаргу зазначила, що усі дії щодо господарської діяльності з перевезення вантажу протягом 2017 року здійснювала саме вона, а не власник транспортного засобу ОСОБА_1 . Позивач не може бути платником плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування великоваговим транспортним засобом відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт", тому висновок судів попередніх інстанцій є необґрунтованим. Просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій й задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року зазначену касаційну скаргу прийнято до провадження й призначено до розгляду.
II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 1 червня 2017 року при проведенні рейдової перевірки на а/д М-01 Київ-Чернігів-Нові Яроливичі, 124 км посадовими особами Управління Укртрансбезпеки Чернігівської області проведено зважування автомобіля (тягача) марки MAN, модель 19.373, д/н НОМЕР_1, з причепом марки FELDBINDER, KIP5,33, які відповідно до свідоцтв про державну реєстрацію належать ОСОБА_1 і перебували під керуванням водія ОСОБА_5, в результаті чого встановлено перевищення передбачених вагових обмежень осьових навантажень (на строєні осі), що оформлено актом № 0002446 від 1 червня 2017 року.
Відповідно до вказаного акту перевищення навантаження становило на 1,25 більше дозволених нормативів (22 т < 23,25 т); пройдена відстань 655 км; у зв`язку з чим за розрахунком збільшення плати за проїзд склало 266 євро ((0+0,2+0)х665х2)).
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 КАС України публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.