ПОСТАНОВА
Іменем України
01 серпня 2019 року
Київ
справа №815/3930/15
адміністративне провадження №К/9901/13249/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" Юрченко Євгена Станіславовича про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду у складі судді: Токмілової Л.М. від 13 серпня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Запорожана Д.В., Коваля М.П., Шеметенко Л.П. від 12 листопада 2015 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фінростбанк" Юрченко Євгена Станіславовича (далі - Уповноважена особа Фонду відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії Уповноваженої особи щодо відмови у визнанні ОСОБА_1 кредитором банку та невключення його до реєстру акцептованих вимог кредиторів;
- визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку подання заяви з кредиторськими вимогами до банку поважними;
- зобов`язати Уповноважену особу визнати ОСОБА_1 кредитором ПАТ "Фінростбанк" та внести його до реєстру акцептованих вимог кредиторів четвертої групи.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що Юрченко Є.С. є вкладником ПАТ "Фінростбанк", 16 жовтня 2014 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фінростбанк", відомості про яку опубліковано в газеті "Голос України" 23 жовтня 2014 року У зв`язку з тим, що в період з 22 липня 2014 року по 06 грудня 2014 рік Юрченко Є.С. перебував на морському судні, ним пропущено встановлений законом тридцятиденний термін для подання заяви про визнання вимог кредитора. Враховуючи, що зазначений термін пропущено з поважних причин (а саме перебування в закордонному плаванні), позивач звернувся до Уповноваженої особи з метою поновлення пропущеного строку, але отримав відмову.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості даного позову та відсутності підстав для його задоволення, оскільки положеннями Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не передбачено можливості для поновлення строку для подання заяви акцептованих вимог кредиторів навіть за наявності поважних причин.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційна скарга подана 11 січня 2016 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 березня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі № 815/3930/15, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу.
Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Вищий адміністративний суд України діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду.
У відповідності з положенням пункту 11 частини другої статті 46, пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Пленум Верховного Суду постановою від 30 листопада 2017 року № 2 визначив, що днем початку роботи Верховного Суду є 15 грудня 2017 року. З цієї дати набрав чинності також Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, яким, зокрема, КАС України від 06 липня 2005 року № 2747-IV викладено у новій редакції.
Ухвалою Верховного Суду від 31 липня 2019 року прийнято до свого провадження справу № 815/3930/15 суддею-доповідачем Берназюком Я.О.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ "Фінростбанк" укладено договір про строковий вклад № 13703-Д з щомісячною сплатою процентів (наділ - договір банківського вкладу), відповідно до умов якого вкладник передає банку, а банк приймає в депозит грошові кошти на умовах, визначених цим договором. Сума вкладу складається з суми первинного внеску за цим договором. Сума первинного внеску за договором становить 79275, 00 дол. США; вклад розміщується на строк 365 днів з 15 травня 2013 року по 15 травня 2014 рік включно. Відповідно до пункту 5.6 договору банківського вкладу вклад гарантується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, визначеному чинним законодавством України на дату настання недоступності вкладу.
Згідно квитанції № ТR.40245.224.1214 від 15 травня 2013 року позивачем внесено на рахунок банку 79275,00 дол. США (еквівалент у гривнях 633645,08 грн).
Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16 жовтня 2014 року № 660 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 16 жовтня 2014 року № 113 "Про початок процедури ліквідації АТ "Фінростбанк" та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Фінростбанк" (далі - ПАТ "Фінростбанк") та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Волкова Олександра Юрійовича строком на 1 рік з 16 жовтня 2014 року по 16 жовтня 2015 рік включно.
Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 березня 2015 року № 60 Уповноваженою особою Фонду на здійснення ліквідації ПАТ "Фінростбанк" з 20 травня 2015 року призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Юрченка Євгена Станіславовича.
03 червня 2015 року представник позивача надіслав на адресу Уповноваженої особи заяву про визнання поважним пропущеного строку та визнання вимог кредитора до ПАТ "Фінростбанк" на суму грошових коштів 79275,00 дол. США (за мінусом 200000 грн) та нарахованих процентів, сума яких станом на час написання даної заяви невідома, у відповідь на яку відповідач листом від 11 червня 2015р. за вих. № 1438 повідомив, що кредитори ПАТ "Фінростбанк" мали право подати кредиторські вимоги в період з 23 жовтня 2014 року по 23 листопада 2014 року включно, а враховуючи, що заява від представника ОСОБА_1 надійшла 11 червня 2015 року, цей термін пропущено, а будь-які спори щодо акцептування вимог кредиторів підлягають вирішенню у судовому порядку.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки вказана норма не містить будь-яких заборон на поновлення пропущених з поважних причин строків.
Від Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Фінростбанк" надійшло заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій прийняли законні та обґрунтовані рішення, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частини четвертої статті 328 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (у редакції, чинній на момент винесення цієї постанови) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Одеського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2015 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 листопада 2015 року не відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є частково обґрунтованими з огляду на наступне.
Розглядаючи дану справу та приймаючи рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що між сторонами існує публічно-правовий спір, у зв`язку з чим розгляд даної справи слід здійснювати за правилами адміністративного судочинства.
З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).
У цій справі правовідносини стосуються дій уповноваженої особи Фонду щодо невключення кредиторських вимог ОСОБА_1 до реєстру акцептованих вимог кредиторів, зобов`язання внести зміни до зазначеного реєстру на суму 194749,37 грн та подання цих змін до Фонду для затвердження, оскільки у ПАТ "Фінростбанк" існує заборгованість перед позивачем за договором банківського вкладу.
Законом України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (тут і далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; Закон № 4452-VI) установлені правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами. Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.