ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №564/2582/15-а
адміністративне провадження №К/9901/14265/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Бучик А.Ю.,
суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Костопільського районного суду Рівненської області в складі судді Грипіч Л.А. від 14 грудня 2015 року та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Котік Т.С., Жизневської А.В., Малахової Н.М. від 04 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Малолюбашанської сільської ради Костопільського району Рівненської області, третя особа - ОСОБА_1 про визнання бездіяльності сільської ради щодо невнесення зміни в запис в погосподарській книзі
УСТАНОВИВ:
В жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом та просила визнати неправомірною бездіяльність Малолюбашанської сільської ради Костопільського району щодо невнесення з 24.11.1992 року зміни в запис в погосподарській книзі №2, відносно об`єкта погосподарського обліку №0136-1 житлового будинку АДРЕСА_1 та зобов`язати внести запис з 24.11.1992 року в погосподарську книгу №2, відносно об`єкта погосподарського обліку №0136-1 житлового будинку АДРЕСА_1, зазначивши головою зазначеного господарства ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування вимог посилалася на те, що вона не може реалізувати своє право на спадщину, оскільки відповідачем не внесено зміни до погосподарської книги щодо власника будинку згідно договору дарування від 24.11.1992 року, зареєстрованим виконавчим комітетом Малолюбашанської сільської ради народних депутатів у реєстрі за № 13, за яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 спірний будинок. Проте їй стало відомо, що 08.09.2014 року ОСОБА_3 склала заповіт у приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу, яким заповіла зазначений житловий будинок ОСОБА_1, що стало причиною неможливості оформленні спадщини після смерті матері.
Постановою Костопільського районного суду Рівненської області від 14 грудня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року, позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Малолюбашанської сільської ради Костопільського району щодо невнесення з 24 листопада 1992 року зміни в запис погосподарській книзі №2, відносно об`єкта погосподарського обліку №0136-1 житлового будинку АДРЕСА_1 .
Зобов`язано Малолюбашанську сільську раду Костопільського району внести з 24 листопада 1992 року зміни в запис погосподарській книзі №2, відносно об`єкта погосподарського обліку №0136-1 житлового будинку АДРЕСА_1, зазначивши головою зазначеного господарства ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Не погоджуючись з судовими рішеннями, третя особа ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що позивач не зверталася до сільської ради з відповідною заявою про внесення змін до погосподарської книги з підстав зміни власника. також вказує на відсутність доказів набуття права власності на спірний будинок на підставі договору дарування.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на підставі договору дарування від 24.11.1992 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_4 (надалі вона ж - ОСОБА_4, ОСОБА_4) житловий будинок АДРЕСА_1 . Зазначений договір посвідчено секретарем виконкому Малолюбашанської сільської Ради народних депутатів Костопільського району Рівненської області та зареєстровано у виконавчому комітеті Малолюбашанської сільської Ради народних депутатів у реєстрі за № 13.
У погосподарський книзі № 2, об`єкт погосподарського обліку № 0136-1- житловий будинок АДРЕСА_1, рахується за ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто Малолюбашанська сільська Рада народних депутатів, після проведення 24.11.1992 року виконавчим комітетом реєстрації договору дарування у реєстрі за № 13, не внесла відповідної зміни у запис в погосподарській книзі № 2 с.Мала Любаша Костопільського району, а саме, не вказала нового власника ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане підтверджується випискою з погосподарської книги за вих. № 1353.
Крім того, 08.09.2014 року, за шість днів до смерті ОСОБА_3 склала заповіт у приватного нотаріуса Костопільського районного нотаріального округу, яким заповіла житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
З метою реалізації права на спадщину, позивач звернувся до суду з вимогами про зобов`язання внести відповідні зміни до погосподарської книги.
Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає наступне.
Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Суди не звернули уваги на те, що критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Відповідно до статті 2 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 1 частини першої статті 3 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 17 КАС України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.