РІШЕННЯ
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 800/133/15
адміністративне провадження № П/9901/349/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :
головуючого судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Стародуба О. П., Стеценка С. Г., Тацій Л. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Корецького І. О.,
позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача (Президента України) - Гуцала Д. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування рішення,
УСТАНОВИЛА:
У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з адміністративним позовом до Президента України, у якому просив:
- визнати незаконним та скасувати розпорядження Президента України від 24 березня 2015 року № 277/2015-рп у частині його звільнення з посади голови Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області (далі - голова Дубенської РДА, РДА відповідно) за п. 72 ч. 1 ст. 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпПУ) з підстав, передбачених Законом України від 16 вересня 2014 року № 1682-VII "Про очищення влади" (далі - Закон № 1682-VII);
- зобов`язати відповідача змінити формулювання причини звільнення та вважати позивача звільненим за ч. 4 ст. 9 Закону України від 09 квітня 1999 року № 586-XIV "Про місцеві державні адміністрації" (далі - Закон № 586-XIV).
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що, на його думку, критерії здійснення очищення влади, визначені ст. 3 Закону № 1682-VII, не можуть бути застосовані щодо нього, оскільки він у зазначений у цьому Законі період (з 25 лютого 2010 року по 22 лютого 2014 року) перебував на посаді голови Дубенської РДА менше двох місяців (з 27 грудня 2013 року).
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 квітня 2015 року відкрив провадження у цій справі, а ухвалою від 16 червня 2015 року зупинив провадження до набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України за результатом розгляду справи за конституційними поданнями Верховного Суду України та 47 народних депутатів щодо конституційності положень Закону № 1682-VII.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
На підставі підп. 5 п. 1 розд. VII "Перехідні положення" КАС України позовні заяви та апеляційні скарги на судові рішення в адміністративних справах, які подані до Вищого адміністративного суду України як суду першої або апеляційної інстанції та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ураховуючи наведене вище, позовну заяву ОСОБА_1 було передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
15 січня 2018 року Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу, якою розпочав розгляд цієї справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження після його поновлення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 01 квітня 2019 року поновив провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання незаконним та скасування рішення, оскільки існування залежності та/чи взаємозв`язку між причинами, через які було зупинено провадження у цій справі, не пов`язані з обставинами, що стали підставами для її прийняття, а тому не можуть бути перешкодою для їх судового дослідження та надання правової оцінки.
11 квітня 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від представника Президента України - Гуцала Д. С. надійшов відзив на адміністративний позов, у якому відповідач просив відмовити в задоволенні позову, оскільки на момент видання спірного Розпорядження існували підстави для звільнення ОСОБА_1 за Законом № 1682-VII, імперативні положення якого є пріоритетними. Тобто, Розпорядження Президента України від 24 березня 2015 року № 277/2015-рп видано за наявності відповідних правових підстав, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
08 травня 2019 року ОСОБА_1 подав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду заяву про залишення без розгляду позовну вимогу про зобов`язання Президента України змінити формулювання причини звільнення (припинення повноважень) та вважати його звільненим згідно з ч. 4 ст. 9 Закону № 586-XIV.
Того ж дня позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просив викласти його вимоги в такій редакції:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Президента України від 24 березня 2015 року № 227/2015-рп у частині звільнення ОСОБА_1 з посади голови Дубенської РДА за п. 72 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ з підстав, передбачених Законом № 1682-VII;
- поновити його на посаді голови Дубенської РДА та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, тобто за період з 30 березня 2015 року по день постановлення рішення в сумі 732 953,72 грн.
У судовому засіданні позивач уточнив, що вказані вище заяви про залишення частини позову без розгляду та його збільшення подані ним з метою зміни позовних вимог у порядку ст. 47 КАС України, а тому просив суд вважати остаточними його вимоги, зазначені в заяві від 08 травня 2019 року.
За приписами ч. 1 та 3 ст. 47 КАС України позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.
Розглянувши заяви ОСОБА_1 про залишення без розгляду (зменшення) частини позову та про збільшення позовних вимог, ураховуючи наведені позивачем у судовому засіданні уточнення до цих заяв, колегія суддів дійшла висновку щодо їх обґрунтованості та відповідності положенням КАС України, а тому вважає за можливе розглядати цю справу з урахуванням останньої редакції вимог позивача, зазначених у заяві від 08 травня 2019 року.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник - ОСОБА_2 підтримали позов та просили його задовольнити з викладених у ньому мотивів. За позицією позивача спірне Розпорядження є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки Президентом України не зазначено жодної конкретної підстави його звільнення з посади, а міститься лише посилання на Закон № 1682-VII. Також ОСОБА_1 вважає, що оскаржуване Розпорядження є протиправним тому, що воно видане відповідачем більше ніж через шість місяців після внесення Кабінетом Міністрів України подання від 20 червня 2014 року № 7875/0/2-14 про звільнення голів РДА, зокрема й ОСОБА_1 .
Представник Президента України - Гуцал Д. С. заперечив проти вимог позивача й зазначив, що доводи позову не ґрунтуються на вимогах законодавства, а оскаржуване Розпорядження винесене Президентом України відповідно до положень Конституції та законів України.
Перевіривши матеріали позовної заяви, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується цей позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, колегія суддів встановила таке.
Президент України ОСОБА_3 Розпорядженням від 27 грудня 2013 року № 401/2013-рп призначив ОСОБА_1 на посаду голови Дубенської РДА.
18 червня 2014 року новообраний Глава держави Порошенко П. О. звернувся до Прем`єр-міністра України з листом, у якому просив внести на його розгляд подання про звільнення голів місцевих державних адміністрацій у зв`язку із закінченням у ОСОБА_3 повноважень Президента України.
На виконання зазначеного листа Кабінет Міністрів України вніс Президентові України подання від 20 червня 2014 року № 7875/0/2-14 про звільнення голів РДА, у тому числі й ОСОБА_1
16 жовтня 2014 року набрав чинності Закон № 1682-VII, положеннями якого було передбачено здійснення заходів щодо очищення влади шляхом заборони посадовим та службовим особам (крім виборних посад) органів державної влади, органів місцевого самоврядування брати участь в управлінні державними справами.
24 березня 2015 року Президент України видав Розпорядження № 277/2015-рп, яким звільнив ОСОБА_1 з посади голови Дубенської РДА з підстав, передбачених Законом № 1682-VII (п. 72 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ).
На виконання зазначеного Розпорядження голова Дубенської РДА ОСОБА_1 видав розпорядження від 27 березня 2015 року № 40 к, яким припинив виконання своїх повноважень відповідно до п. 72 ч. 1 ст. 36 КЗпПУ.
Вважаючи, що Розпорядження Президента України від 24 березня 2015 року № 277/2015-рп є незаконним, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом про скасування такого Розпорядження, поновлення його на посаді голови Дубенської РДА та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.