Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 554/14662/15-ц
провадження № 61-19294св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О.,
Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року у складі колегії суддів: Кривчун Т. О., Драниці Ю. В., Чумак О. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя.
Зазначала, що з березня 2008 року проживала з відповідачем ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу, а з 08 липня 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі. У жовтні 2007 року відповідач придбав за кредитні кошти двокімнатну квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартість квартири становила 252 000 грн.
Виплати за кредитним договором у повному обсязі здійснювались впродовж чотирьох років за рахунок їхніх спільних коштів, всього було сплачено 721 067,53 грн.
Посилаючись на указані обставини, позивач, вважаючи, що зазначена квартира є спільним майном подружжя, просила визначити за нею та відповідачем по 1/2 частини квартири.
Заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки набуття права власності на спірну квартиру та укладення договору іпотеки відповідачем було здійснено до шлюбу, право власності на неї зареєстровано за відповідачем також до реєстрації шлюбу, тому спірна квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_1 та не підлягає поділу.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, задоволено. Визначено розмір часток ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у праві на спільне майно подружжя - по 1/2 за кожним. Здійснено поділ майна відповідно до встановлених часток подружжя, а саме: визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частини нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2, за кожним. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що оскільки позивач сплачувала кошти за кредитним договором у період її спільного проживання з відповідачем та у зареєстрованому шлюбі, більшу частину вартості квартири за договором іпотеки вони з відповідачем сплатили за рахунок спільних коштів подружжя, тому позов підлягає задоволенню.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просив рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 березня 2017 року скасувати, залишити в силі заочне рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2016 року.
На думку заявника, суд апеляційної інстанції помилково застосував до спірних правовідносин положення статті 61 Сімейного кодексу України (далі - СК України), оскільки за час перебування у шлюбі з позивачем жодні договори щодо квартири ним не укладались, квартира не збільшилась у своїй вартості. Зазначав, що квартиру придбав частково за власні кошти, частково за кошти, отримані у кредит. У подальшому, перебуваючи у шлюбі, особисто ним було виплачено заборгованість за кредитним договором.
У червні 2017 року від ОСОБА_2 надійшли заперечення на касаційну скаргу ОСОБА_1, у яких позивач просить залишити без задоволення касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню. Зокрема, зазначає, що упродовж чотирьох років (до кінцевої виплати заборгованості за кредитним договором у 2012 році) за рахунок спільних коштів подружжя вона з відповідачем сплачувала заборгованість за кредитним договором, що підтверджується квитанціями, які були надані до суду. Усього за спірну квартиру за рахунок спільних коштів було сплачено 721 067,53 грн.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження в цій справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
15 травня 2018 року справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За нормою статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 214 ЦПК України 2004 року).
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Судом установлено, що 09 жовтня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 укладений договір купівлі-продажу квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
09 жовтня 2007 року між Відритим акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль", банк) та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 0014/0055/74/91813.