Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 369/6601/15-ц
провадження № 61-18090св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Хопти С. Ф. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Державного підприємства "Київське лісове господарство",
відповідачі - ОСОБА_1, Центр надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області,
третя особа- ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу першого заступника прокурора Київської області на рішення
Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада
2017 року у складі судді Дубас Т. В. та постанову Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року у складі колегії суддів:
Іванової І. В., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2015 року прокурор Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Київське лісове господарство" (далі -
ДП "Київське лісове господарство") звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_1 , Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області про витребування земельних ділянок з незаконного володіння та скасування державної реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2014 року частково задоволено позов заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП "Київське лісове господарство" до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8,
ОСОБА_9 , ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 й визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 30 березня 2009 року № 220, від 01 квітня
2009 року № 229, від 02 квітня 2009 року № 238, від 09 квітня 2009 року
№ 263, від 10 квітня 2009 року № 267, від 16 квітня 2009 року № 290,
від 06 травня 2009 року № 356, а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, що розташовані на території Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. Однак, у витребуванні вказаних земельних ділянок з незаконного володіння відповідачів було відмовлено, у зв`язку з недоведеністю вимог про те, що відповідачі володіють спірними земельними ділянками.
Прокурор, посилаючись на те, що власники зазначених земельних ділянок відчужили їх на користь ОСОБА_2, який у свою чергу на підставі договору дарування від 08 липня 2014 року подарував їх ОСОБА_1, просив скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на спірні земельні ділянки та витребувати їх з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України у постійне користування ДП "Київське лісове господарство".
Справа судами розглядалась неодноразово.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Останнім рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 листопада 2017 року у задоволенні позовних вимог прокурора
Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП "Київське лісове господарство" відмовлено.
Рішеннярайонного суду мотивовано тим, що позовні вимоги прокурора Києво-Святошинського району Київської області є обґрунтованими, проте позивач пропустив позовну давність, про застосування якої заявлено
ОСОБА_1 , клопотання про поновлення позовної давності позивачем не заявлено, доказів поважності причин його пропуску не надано, а відтак порушене право держави в особі Кабінету Міністрів України на користування земельною ділянкою не підлягає захисту у зв`язку зі спливом позовної давності.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 06 лютого 2018 року апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 06 лютого 2018 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що рішення районного суду є обґрунтованим та таким, що відповідає обставинам справи, оскільки
прокурором пред`явлено позов в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України 22 червня 2015 року, тобто з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем ОСОБА_1, що згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційнійскарзі, поданій у квітні 2018 року до Верховного Суду, перший заступник прокурора Київської області, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі за касаційною скаргою першого заступника прокурора Київської області.
Ухвалою Верховного Суду від 30 травня 2018 року справу за позовом прокурора Києво-Святошинського району Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" до ОСОБА_1, Центру надання адміністративних послуг Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, третя особа - ОСОБА_2, про скасування рішень про державну реєстрацію та витребування земельних ділянок з незаконного володіння призначено до судового розгляду.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. При цьому суди попередніх інстанцій неповно з`ясували усі фактичні обставини справи, не дослідили і не надали належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Зазначив, що відчуження земельних ділянок на користь останнього власника - ОСОБА_13 відбулося 08 липня 2014 року, відповідно, лише з цього моменту прокурору та позивачу стало відомо про порушення прав держави на землю останньою, тому перебіг строку позовної давності для пред`явлення віндикаційного позову до неї розпочався з моменту укладення договору дарування, оскільки до цього часу спірних правовідносин не існувало.
Відзив на касаційну скаргу до суду не надійшов
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі листів-дозволів Київської обласної державної адміністрації від 29 серпня 2007 року "Про надання згоди на розроблення проекту землеустрою" вирішено надати позивачам дозволи на підготовку проектів землеустрою щодо припинення права постійного користування земельними ділянками ДП "Київське лісове господарство", квартал 72, 73, переведення відповідних земельних ділянок із земель лісогосподарського призначення до категорії земель сільськогосподарського призначення та подальшої передачі їх позивачам для ведення особистого селянського господарства.
27 вересня 2007 року ДП "Київське лісове господарство" надано згоду на вилучення таких ділянок з постійного користування ДП "Київське лісове господарство".
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 19 грудня 2008 року та додатковим рішенням цього ж суду
від 10 березня 2009 року задоволено позов до Києво-Святошинської районної державної адміністрації, Київської обласної державної адміністрації, ТОВ "Екер" про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
На виконання зазначеного судового рішення головою Київської обласної державної адміністрації були прийняті розпорядження від 27, 30 березня
2009 року № 214, 220; 1, 2, 9, 10, 14, 16 квітня 2009 року № 229, 238, 263, 267, 282, 290; 6, 07 травня 2009 року № 356, 357, на підставі яких ОСОБА_11,
ОСОБА_6 , ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та
ОСОБА_10 одержали державні акти на право власності на ці земельні ділянки.
Апеляційний суд Київської області ухвалою від 27 липня 2011 скасував рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області
від 19 грудня 2008 року й додаткове рішення цього ж суду від 10 березня 2009 року та закрив провадження у справі.
У квітні 2014 року перший заступник прокурора Київської області звернувся в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП "Київське лісове господарство" до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Київської обласної державної адміністрації, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та
ОСОБА_10 про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на право власності на земельні ділянки, витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння та визнання права власності та права користування земельними ділянками.
Рішенням Києво-Святошинський районний суд Київської області
від 31 липня 2014 року позов задоволено частково, визнано незаконними та скасовано розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 27, 30 березня 2009 року № 214, 220; 01, 02, 09, 10, 14,
16 квітня 2009 року № 229, 238, 263, 267, 282, 290; 06, 07 травня 2009 року
№ 356, 357, а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, отримані на підставі цих розпоряджень. У задоволенні іншої частини позовних вимог було відмовлено оскільки доказів про те, що відповідачі володіють спірними земельними ділянками матеріали справи не містять.
До ухвалення вищевказаного судового рішення ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_9 , ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 відчужили земельні ділянки на користь ОСОБА_2, який у свою чергу на підставі договорів дарування від 08 липня 2014 року подарував їх
ОСОБА_1
13 листопада 2017 року ОСОБА_1 подала заяву про застосування позовної давності (а. с. 209, т. 2).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга першого заступника прокурора Київської області підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання, вони є національним багатством України і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
За основним цільовим призначенням ЗК України передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт "е" частини першої статті 19 ЗК України).
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК України).
Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт "б" частини першої статті 164 ЗК України).