ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 0240/3698/18-а
адміністративне провадження № К/9901/16233/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/14580/16
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії і стягнення моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду (суддя Воробйова І. А.) від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Кузьменко Л. В., Шидловський В. Б., Франовська К. С.) від 07 травня 2019 року, встановив:
І. РУХ СПРАВИ
1. У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльності посадових осіб відповідача у відсутності контролю за законністю, повнотою і своєчасністю дій державного виконавця при виконанні рішення суду та скасування, як незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження від 17 квітня 2018 року № 55027823;
- зобов`язати вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року в незакінченій частині рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01 березня 2004 року та сплатити моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн. і подати суду звіт протягом одного місяця з дня прийняття судового рішення.
2. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду.
Частково задоволено клопотання представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про залишення позову без розгляду.
Залишено без розгляду позов в частині вимог про зобов`язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року в незакінченій частині рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року.
В решті вимог клопотання про залишення позову без розгляду відмовлено.
3. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 20 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 24 січня 2019 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, а справу повернути до суду першої інстанції для продовження розгляду.
4. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії зазначеної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.
5. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
6. Станом на 29 липня 2019 року до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходив.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що виконавче провадження по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року щодо виконання рішення Замостянського райсуду м.Вінниці від 01 березня 2004 року закінчено у 2016 році.
8. В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду перебувала справа № 802/1462/16-а за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, предметом оскарження у якій, серед іншого, була постанова старшого державного виконавця Департаменту ДВС ВП № 44360795 про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення ЄСПЛ № 25663/02.
9. За наслідком розгляду даної справи прийнято постанову від 31 жовтня 2016 року, у якій зазначено про наступне.
" 17.07.2014 р. Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі №25663/02 "Яворовенко та інші проти України" (далі - РЄСПЛ), яким передбачено додаткові заходи індивідуального характеру та зобов`язано державу Україну упродовж трьох місяців виконати рішення національних органів, ухвалені на користь заявників, які підлягають виконанню, та виплатити по 2000 євро кожному із заявників (або його правонаступникам), наведених у Додатку, в якості відшкодування матеріальної та моральної шкоди та компенсації судових та інших витрат плюс будь-які податки, що можуть нараховуватись заявникам на вищезазначені суми, які мають бути конвертовані в національну валюту держави-відповідача за курсом на день здійснення платежу.
Згідно з Додатком до вищезазначеного рішення Європейського суду з прав людини за заявою ОСОБА_1 підлягають виконанню:
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 28 березня 2006 року;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 16 жовтня 2006 року;
- рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 06 квітня 2007 року;
- рішення Ленінського районного суду м. Вінниці від 27 листопада 2006 року.
Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби від 13 серпня 2014 року відкрито виконавче провадження № 44360795 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яворовенко та інші проти України" та зобов`язано боржника - державу Україна добровільно виконати таке рішення у строк, встановлений Законом України "Про виконавче провадження" та Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
13 вересня 2016 року у зв`язку із фактичним виконанням рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року у справі № 25663/02 та виплати суми 1188937,30 грн. виконавче провадження № 44360795 закінчено, про що винесено відповідну постанову".
10. Зазначені обставини, в силу ст. 78 КАС України не підлягають доказуванню, оскільки встановлені судовим рішенням та визнаються учасниками справи.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, залишаючи без розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про зобов`язання вжити заходи по виконанню рішення ЄСПЛ від 17 квітня 2014 року в незакінченій частині рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 01 березня 2004 року, зазначили наступне.
12. У справах, що розглядаються за правилами ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. за приписами п. 1 ч.2 статті 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
13. Наслідки пропущення строків звернення до суду, визначені ст. 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
14. Чинне законодавство обмежує право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
15. Суди попередніх інстанцій зазначили, що у своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач лише пояснює обставини несвоєчасного отримання ним оскаржуваної постанови. Жодних пояснень, доказів щодо досліджуваної частини вимог, позивач не вказав ані в заяві, ані в судовому засіданні.
16. При цьому, судом першої інстанції на виконання приписів частини першої статті 123 КАС України позовну заяву було залишено без руху та запропоновано позивачу надати заяву про поновлення строку звернення до суду. Однак, обґрунтування та мотиви заяви про поновлення строку стосувались лише постанови від 17 квітня 2018 року.
17. З урахуванням фактичних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанції, дійшли висновку, що іще у 2016 році позивач знав про рух виконавчого провадження по виконанню Департаментом рішення ЄСПЛ від 17 липня 2014 року в частині виконання рішення Замостянського районного суду від 01 березня 2004 року. Проте до суду з цим позовом звернувся лише у жовтні 2018 року, тобто з пропуском строку встановленого процесуальним законодавством.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
18. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.