ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №820/5255/16
адміністративне провадження №К/9901/25572/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Кашпур О.В., Уханенка С.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу №820/5255/16
за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство освіти і науки України - про визнання постанов неправомірними, скасування постанов, зобов`язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, ухвалену в складі головуючого судді Мельникова Р.В., та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, ухвалену в складі: головуючого судді Спаскіна А.О., суддів Любич Л.В., Сіренко О.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Міністерство освіти і науки України, в якому просив:
1.1. визнати протиправними постанови державного виконавця Рагімової А.Н. від 04 липня 2016 року ВП №51168899 та від 03 серпня 2016 року ВП №51514135 про закінчення виконавчого провадження;
1.2. скасувати постанови державного виконавця Рагімової А.Н. від 04 липня 2016 року ВП №51168899 і від 03 серпня 2016 року ВП №51514135 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №820/10384/15 від 03 березня 2016 року.
2. У позовній заяві позивач наполягав на передчасності спірних постанов, оскільки державний виконавець, отримавши від боржника підтвердження про добровільне виконання рішення суду, не пересвідчився, чи узгоджується зміст учинених боржником дій з резолютивною та мотивувальною частиною рішення, що перебувало на примусовому виконанні.
3. Відповідач позов не визнав, у запереченнях проти позову зазначив, що в межах виконавчих проваджень державним виконавцем було отримано письмове підтвердження від боржника про виконання судового рішення.
4. З урахуванням викладеного відповідач уважає, що мав визначені у Законі України "Про виконавче провадження" підстави для закінчення спірних виконавчих проваджень.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в справі №820/10384/15 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України про визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов`язання вчинити певні дії:
5.1. визнано протиправною бездіяльність посадових осіб Міністерства освіти і науки України щодо неналежного розгляду звернень ОСОБА_1 від 10 березня 2015 року, від 13 травня 2015 року, від 14 травня 2015 року та від 25 травня 2015 року;
5.2. зобов`язано посадових осіб Міністерства освіти і науки України розглянути та провести перевірку доводів за зверненнями ОСОБА_1 від 10 березня 2015 року, від 13 травня 2015 року, від 14 травня 2015 року та від 25 травня 2015 року;
5.3. зобов`язано посадових осіб Міністерства освіти і науки України по результату розгляду звернень ОСОБА_1 від 10 березня 2015 року, від 13 травня 2015 року, від 14 травня 2015 року та від 25 травня 2015 року надати чіткі та обґрунтовані відповіді в письмовій формі відповідно до законодавства України.
6. 03 березня 2016 року Харківський окружний адміністративний суд видав виконавчі листи в справі №820/10384/15.
7. На підставі заяв стягувача державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкриті виконавчі провадження №51168899 і №51514135 щодо примусового виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 року в справі №820/10384/15.
8. 06 та 09 червня 2016 року до Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшли листи Міністерства освіти і науки України від 06 червня 2016 року №1/12-3188 та від 07 червня 2016 року №1/12-2744, яким боржник повідомляв, що листом від 07 червня 2016 року №1/11-7471 ОСОБА_1 надано відповіді на звернення від 10 березня 2015 року, від 13 травня 2015 року, від 14 травня 2015 року та від 25 травня 2015 року.
9. Постановами державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 04 липня 2016 року та від 03 серпня 2016 року закінчено виконавчі провадження №51168899 і №51514135 з підстав, визначених у пункті 8 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" (фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом).
10. Уважаючи, що державний виконавець указані виконавчі провадження закінчив передчасно, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
11. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року, адміністративний позов задоволено:
11.1. визнано протиправними та скасовано постанови державного виконавця Рагімової А.Н. у виконавчому провадженні №51168899 від 04 липня 2016 року та у виконавчому провадженні №51514135 від 03 серпня 2016 року про закінчення виконавчого провадження.
12. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, позицію якого підтримав суд апеляційної інстанції, керувався тим, що державний виконавець, отримавши листи боржника у виконавчих провадженнях №51168899 і №51514135, у фактичному виконанні рішення суду не переконався, відповідь на звернення стягувача зі змістом запитів стягувача та мотивами суду не співставляв, у зв`язку з чим дійшов безпідставного висновку про фактичне виконання судового рішення.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
13. У касаційній скарзі відповідач, не погоджуючись з рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, просить скасувати їх з підстав порушення норм матеріального та процесуального права й ухвалити нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.
14. На обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач зазначає, що матеріали виконавчих проваджень містять вичерпні докази, які свідчать про фактичне повне виконання судового рішення, у зв`язку з чим суди першої та апеляційної інстанцій дійшли протиправних висновків про незаконність постанов про закінчення виконавчих про важень.
15. Інші учасники справи правом подати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
16. Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2018 року відкрите касаційне провадження за скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державно виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 січня 2018 року в справі №820/5255/16.
17. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду - від 24 червня 2019 року, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача в цій справі, призначений повторний автоматизований розподіл указаної касаційної скарги.
18. За наслідками повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Радишевській О.Р., суддям Кашпур О.В., Уханенку С.А.
V. Джерела права й акти їхнього застосування
19. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набрав чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
20. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
21. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
22. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
23. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, станом на момент виникнення спірних правовідносин, були врегульовані Законом України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі - Закон №606-XIV).
24. Статтею 1 Закону №606-XIV визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
25. Відповідно до частини першої та другої статті 2 Закону №606-XIV примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).
26. Згідно з частиною першою статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
27. Абзацом 1 частини другої статті 11 Закону №606-XIV визначено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
28. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 11 Закону №606-XIV державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
29. Згідно з частиною першою статті 17 Закону №606-XIV примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
30. Пунктом 1 частини другої статті 17 Закону №606-XIV передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.