ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
м. Київ
справа № 823/1024/17
адміністративне провадження № К/9901/18080/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Яковенка М. М.,
суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 823/1024/17
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: С. Б. Шелест, О. М. Кузьмишина, О. Є. Пилипенко) від 10 жовтня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
І. РУХ СПРАВИ
1. У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, в якому просить:
- визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо нездійснення нарахування позивачу суддівської винагороди, виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік";
- зобов`язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу - 10 мінімальних заробітних плат, що становить 32000,00 грн, за кожен місяць з урахуванням виплаченої суддівської винагороди, починаючи з 1 січня 2017 року до дня набрання судовим рішенням законної сили;
- зобов`язати відповідача нараховувати та виплачувати позивачу суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу - 10 мінімальних заробітних плат, що становить 32000,00 грн, за кожен місяць, починаючи з дня набрання судовим рішенням законної сили;
- допустити до негайного виконання постанову в частині нарахування та виплати недоплаченої суддівської винагороди за січень 2017 року в сумі 16000,00 грн.
2. Вимоги адміністративного позову мотивовано тим, що відповідно до частини третьої статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон № 2453-VI), посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено у 2017 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 3200,00 грн. Відтак, позивач вважає, що посадовий оклад судді місцевого суду, який не проходив кваліфікаційне оцінювання, має становити 32000,00 грн. Проте, з січня 2017 року відповідач в порушення зазначених норм нарахував та виплатив позивачеві суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу в розмірі 16000,00 грн. Однак, кошторис, щомісячний розпис видатків та межі річної суми видатків, передбачені Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на виплату суддівської винагороди, мають відповідати вимогам встановленим у частини другої статті 135, пункту 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" в редакції від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII) та частини третьої статті 133 Закону № 2453-VI (в редакції від 12 лютого 2015 року).
3. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо не здійснення нарахування судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 суддівської винагороди, виходячи із розміру 10 мінімальних заробітних плат, визначеної Законом України "Про державний бюджет України на 2017 рік".
Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області перерахувати та виплатити судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду з розрахунку посадового окладу - 10 мінімальних заробітних плат, що становить 32000,00 грн, за кожен місяць з урахуванням виплаченої суддівської винагороди, починаючи з 1 січня 2017 року до 31 липня 2017 року.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року скасовано постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволені позову.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 13 листопада 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2017 року залишити в силі.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. 05 грудня 2017 року на адресу Вищого адміністративного суду України надійшло заперечення на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на те, що вимоги касаційної скарги є необґрунтовані та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.
8. Вищим адміністративним судом України справа до розгляду не призначалася.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року.
10. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, який набрав чинності 15 грудня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
11. 07 лютого 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 жовтня 2017 року у справі № 823/1024/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: Желтобрюх І. Л. - головуючий суддя, Білоус О. В., Стрелець Т. Г.).
12. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 06 червня 2019 року № 641/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Желтобрюх І. Л., що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.
13. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 червня 2019 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.
14. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2019 року справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
15. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 лютого 2011 року призначений строком на п`ять років на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області. На підставі вказаного Указу Президента України наказом в.о. голови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року № 12-К позивач приступив до виконання обов`язків судді відповідного суду з 15 березня 2011 року.
16. Згідно штатного розпису Уманського міськрайонного суду Черкаської області на 2017 рік посадові оклади суддів затверджені на рівні 16000 грн., що узгоджується з розрахунковими листами за січень - квітень 2017 року.
17. У відповідності до довідки ТУ ДСА у Черкаській області від 07 серпня 2017 року № 1102-04/17, ОСОБА_1 отримав з січня 2017 року по липень 2017 року заробіток, що складає 126153,44 грн.: січень 2017 - 16000 грн.; лютий 2017 - 14400 грн.; березень 2017 - 30189,47 грн.; квітень 2017 - 19818,07 грн.; травень 2017 - 13655,83 грн.; червень 2017 - 22909,68 грн.; липень 2017 - 9180,39 грн.
18. Листом територіального управління Державної судової адміністрації України в Черкаській області від 24 травня 2017 року № 728-03/17, на заяву ОСОБА_1, повідомлено останнього, що з січня 2017 року позивачу виплачувалася суддівська винагорода з посадовим окладом в розмірі 10 мінімальних заробітних плат з розрахунковою величиною 1600,00 грн.
19. Окрім того, з матеріалів справи судами з`ясовано, що позивачем кваліфікаційне оцінювання судді пройдено не було, у відповідності до довідки Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26 червня 2017 року № 01.33/40/17.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
20. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Законом № 1774-VІІІ не було внесено зміни до Закону № 2453-VI щодо розміру суддівської винагороди, а тому суддівська винагорода регулюється виключно Законом України "Про судоустрій і статус суддів", яким прив`язано розмір посадового окладу судді до мінімальної заробітної плати, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
21. Київський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в позову, виходив з того, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" видатки на оплату суддів, що не пройшли кваліфікаційне оцінювання, виходячи з посадового окладу 3200,00 гривень не передбачені, а відтак відповідач не мав правових підстав для перерахунку та виплати суддівської винагороди позивачу поза межами видатків державного бюджету на її оплату праці.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.