ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа №809/4122/15
адміністративне провадження №К/9901/33869/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В.М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року (судді Остап`юк С.В., Матуляк Я.П., Кафарський В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року (судді Коваль Р.Й., Гудим Л.Я., Довгополов О.М.) у справі №809/4122/15 за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Міністерства доходів і зборів України, Державної фіскальної служби України про визнання неправомірним і скасування наказу, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - Коломийська ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, як правонаступник ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області, відповідач), Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів України), Державної фіскальної служби України (далі - ДФС України) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Міндоходів України від 25 серпня 2015 року № 886-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити його на посаді начальника Державної податкової інспекції у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів в Івано-Франківській області);
- стягнути з відповідачів середній заробіток за час вимушеного прогулу з 26 серпня 2015 року до дня набрання законної сили рішення суду.
На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що відповідач незаконно звільнив його із займаної посади за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) у зв`язку із зміною штатного розпису та скороченням штатної чисельності, не врахувавши наявність рівнозначної вакантної посади, його переважне право на залишення на роботі у зв`язку з тривалим безперервним стажем роботи в органах податкової служби та за відсутності згоди профспілкового органу.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, в позові відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08 грудня 2016 року судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій, Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 08 грудня 2016 року звернув увагу на те, що у даному випадку слід насамперед встановити, чи зміни у виробництві і праці, що мали місце під час реорганізації в ДПІ у Косівському районі, стосувались посади, яку обіймав позивач, чи ця посада скорочувалась та виключалась зі штатного розпису новоутвореної установи, чи змінився обсяг функціональних обов`язків за цією посадою. Також необхідно встановити, чи була вакантною посада начальника ДПІ у Косівському районі на час пропозицій позивачу роботи 11 березня 2015 року, 31 липня 2015 року, 07 та 21 серпня 2015 року. Водночас зазначено, що позивач на момент звільнення був керівником - начальником ДПІ та службовою особою органу доходів і зборів, тому відповідно до приписів статті 43-1 КЗпП України допускається розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації.
За наслідками нового розгляду справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року, в позові відмовлено.
Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що, встановлюючи наявність правових підстав для звільнення позивача із займаної посади, судом досліджено питання наявності змін в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників. Такі зміни відбулися під час реорганізації шляхом приєднання ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів України в Івано-Франківській області до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області. При попередженні про наступне вивільнення позивачу запропоновані всі вакантні посади, від яких він відмовився, що підтверджується його особистим підписом. Також, і у день звільнення, 25 серпня 2015 року, позивачу були запропоновані посади, від яких він відмовився. Крім того, суд першої інстанції вказав, що під час звільнення позивача, як керівника та службову особу органу доходів і зборів, дотримано вимоги законодавства щодо можливості розірвання трудового договору з ініціативи власника без згоди виборного органу профспілкової організації, а відтак оскаржуваний наказ є правомірним.
Таку позицію Івано-Франківського окружного адміністративного суду підтримав і Львівський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.
Не погодившись з судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що судами попередніх інстанцій фактично не досліджувалось питання про правомірність скорочення посади, яку обіймав позивач. Позивач наполягає на тому, що відповідачем при звільненні його із займаної посади допущено грубі порушення вимог КЗпП України, не враховано його переважне право залишення на роботі, не запропоновано усі вакантні посади.
Представник ДФС України, ГУ ДФС в Івано-Франківській області, Коломийської ОДПІ ГУДФС в Івано-Франківській області надав заперечення на касаційну скаргу, в яких посилаючись на необґрунтованість та безпідставність останньої просить залишити скаргу без задоволення, а судові рішення без змін.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 23 жовтня 2017 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 16 серпня 2017 року.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М.(суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 24 червня 2019 року № 810/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року №14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 обіймав посаду начальника ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів України в Івано-Франківській області.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року №311 "Про створення територіальних органів державної фіскальної служби" розпочато реорганізацію ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області шляхом приєднання до ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС у Івано-Франківській області.
Відповідно до штатного розпису ДПІ у Косівському районі ГУ Міндоходів у Івано-Франківській області на 2014 рік загальна кількість штатних посад становила 37, а згідно з штатним розписом на 2015 рік, затвердженим 29 січня 2015 року, загальна кількість штатних посад ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС у Івано-Франківській області становила 35.
Наказом ГУ ДФС України в Івано-Франківській області від 22 вересня 2014 року № 2 створено Раду з кадрових питань ГУ ДФС України в Івано-Франківській області.
11 листопада 2014 року Радою з кадрових питань проводився відбір кандидатів на посаду начальника ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, участь у відборі на цю посаду взяли троє осіб - ОСОБА_2, ОСОБА_3 та позивач.
За результатами засідання Ради вирішено рекомендувати на посаду керівника ДПІ у Косівському районі ОСОБА_3, як таку, що набрала найбільшу кількість голосів, а позивач набрав менше голосів та не отримав рекомендації на посаду начальника ДПІ у Косівському районі.
У зв`язку з реорганізацією, 11 березня 2015 року позивача попереджено про наступне звільнення та запропоновано вакантну посаду заступника начальника ДПІ у Верховинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, посаду заступника начальника ДПІ у Снятинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області та всі вакантні посади ДПІ у Косівському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області згідно з новим штатним розписом, від яких позивач відмовився, про що складені відповідні акти.
Цим попередженням визначена дата звільнення - 12 травня 2015 року, однак в цей день позивач був тимчасово непрацездатний, у зв`язку з чим його не було звільнено.
Після виходу з лікарняного, 31 липня 2015 року, відповідно до Додатку №1 (до попередження від 11 березня 2015 року) позивачу запропоновано вакантні посади, серед яких посади заступника начальника ДПІ у Верховинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у Рогатинському районі ГУ ДФС в Івано-Франківській області, заступника начальника ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області та інші посади у новоутвореному ДПІ у Косівському районі, серед яких посада завідувача сектору погашення заборгованостей, посади головних спеціалістів, головних та старших державних інспекторів.
Ознайомившись з цими посадами, у попередженні позивач зазначив, що погоджується з переведенням на ту чи іншу посаду відповідно до його кваліфікації (спеціальності) згідно з вимогами трудового законодавства.
У зв`язку з цим відповідач запропонував ОСОБА_1 письмово повідомити (конкретизувати), на яку саме посаду він погоджується, та дати письмову згоду на отримання пропозиції вакантної посади, однак позивач відмовився, про що 31 липня 2015 року складений акт.
Відповідно до Додатку №1 (до попередження від 11 березня 2015 року) визначено дату наступного вивільнення позивача - 07 серпня 2015 року.
Від вакантних посад відповідно до Додатків №2-№16 (до попередження від 11 березня 2015 року) позивач в черговий раз відмовився.
07 серпня 2015 року позивачу відповідно до Додатку №17 (до попередження від 11 березня 2015 року) запропоновано вакантні посади, від яких він відмовився, однак погодився з переведенням на посаду начальника Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області, про що зазначив у попередженні.
Враховуючи згоду позивача з переведенням на зазначену посаду, листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області від 07 серпня 2015 року позивачу повідомлено, що питання щодо його вивільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України буде вирішено після дотримання процедури, передбаченої статті 21 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".