ПОСТАНОВА
Іменем України
31 липня 2019 року
Київ
справа № 806/5226/15
адміністративне провадження № К/9901/12774/18
№ К/9901/12775/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Соколова В.М., Єресько Л.О., Загороднюка А.Г., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скарги Головного управління Національної поліції в Житомирській області (далі - ГУНП в Житомирській області) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року (судді Жизневська А.В., Котік Т.С., Малахова Н.М.) у справі № 806/5226/15 за позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України, ГУНП в Житомирській області, МВС України, Управління МВС України в Житомирській області (далі - УМВС України в Житомирській області) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, зобов`язання вчинити дії, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
УСТАНОВИВ:
У листопаді 2015 року позивач звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, ГУНП в Житомирській області, МВС України, УМВС України в Житомирській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Житомирській області від 04 листопада 2015 року № 00139 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов`язати УМВС України в Житомирській області поновити ОСОБА_1 на посаді начальника 2-го відділу управління оперативної служби УМВС України в Житомирській області;
- зобов`язати УМВС України на підставі статті 9 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію" перевести ОСОБА_1 на службу до ГУНП в Житомирській області на підставі поданого рапорту від 06 листопада 2015року;
- стягнути з УМВС України в Житомирській області на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 07 листопада 2015 року по день прийняття рішення;
- стягнути з УМВС України в Житомирській області на користь позивача моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн;
- відповідно до пункту 2 частини 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що його звільнено з органів внутрішніх справ за відсутності на те правових підстав, а також з порушенням вимог законодавства, а саме, без ознайомлення з наказом про попередження про звільнення, без урахування поданого ним 06 листопада 2015 року рапорту про звільнення у зв`язку з переводом до ГУНП в Житомирській області, а також у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач вважає, що оскільки він безперервно працював в органах УМВС України в Житомирській області понад 20 років, має заохочення та нагороди, що свідчить про високу продуктивність праці, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей, то відповідач безпідставно не взяв до уваги його переважне право на залишення на роботі. Зважаючи на це ОСОБА_1 переконаний, що його звільнення відбулося з порушенням Конституції України, Кодексу законів про працю України, пункту 9 розділу ХІ "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про Національну поліцію", пункту 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 24 лютого 2016 року відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1
Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 15 червня 2016 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про часткове задоволення позову. Визнав протиправним та скасував наказ УМВС України в Житомирській області від 04 листопада 2015 року № 00139 о/с у частині звільнення ОСОБА_1 в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ. Поновив ОСОБА_1 на посаді начальника 2-го відділу управління оперативної служби УМВС України в Житомирській області з 07 листопада 2015 року. Зобов`язав УМВС України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29 квітня 2016 року по 15 червня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Не погодившись з указаним рішенням апеляційного суду, ГУНП в Житомирській області звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та неповне з`ясування усіх обставин справи, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року.
На обґрунтування наведених у касаційній скарзі вимог представник ГУНП в Житомирській області зазначив, що незважаючи на те, що наказом МВС України від 06 листопада 2015 року № 1388 скасовані всі штати та скорочені всі посади УМВС України в Житомирській області, суд апеляційної інстанції поновив ОСОБА_1 на неіснуючій посаді з 07 листопада 2015 року. Основною причиною скасування рішення суду першої інстанції слугувало те, що позивача звільнено в період соціальної відпустки по догляду за дитиною, що, за висновками суду апеляційної інстанції, є порушенням чинного законодавства. При цьому судом не враховано, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ в порядку, визначеному Законом України "Про Національну поліцію" та Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
МВС України також звернулося з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року та залишити в силі рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2016 року.
Касаційна скарга МВС України обґрунтована тим, що позивач не скористався наданим йому Законом України "Про Національну поліцію" правом на подачу заяви про прийняття на службу в поліцію, що в силу цього Закону вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції, а тому не міг бути звільнений за пунктом 64 "з" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ у зв`язку з переходом у встановленому законом порядку на роботу (службу) в інші міністерства і відомства (організації). Крім того, перебування ОСОБА_1 у відпустці по догляду за дитиною не є обмеженням у разі звільнення працівника за скороченням штатів. З огляду на зазначене та враховуючи повну ліквідацію УМВС України в Житомирській області як юридичної особи публічного права поновлення позивача на посаді є неможливим.
У запереченнях на касаційні скарги відповідачів ОСОБА_1 відзначає, що його протиправно звільнено з органів внутрішніх справ за наявності його згоди на подальше проходження служби в поліції, а також у період відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Відповідач усупереч положенням Кодексу законів про працю України не виконав обов`язок щодо подальшого працевлаштування позивача. На думку позивача, постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2016 року є законною та обґрунтованою. Доводи касаційних скарг не спростовують висновків апеляційного суду, відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалами від 05 та 08 вересня 2016 року відкрив провадження у справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційні скарги ГУНП в Житомирській області та МВС України передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Шарапа В.М. (суддя-доповідач), Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
21 червня 2019 року відповідно до протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 21 червня 2019 року № 808/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що з 05 жовтня 1996 року по день звільнення позивач проходив службу в органах внутрішніх справ в УМВС України в Житомирській області.
Наказом УМВС України в Житомирській області від 04 листопада 2015 року № 00139 о/с підполковника міліції ОСОБА_1 (М-045145) начальника 2-го відділу управління оперативної служби звільнено з 06 листопада 2015 року в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ ( через скорочення штатів) та згідно з пунктами 10 та 11 розділу ХІ Закону України "Про Національну поліцію".
Водночас, наказом УМВС України в Житомирській області від 30 червня 2015 року № 0077 о/с підполковнику міліції ОСОБА_1 начальнику 2-го відділу управління оперативної служби з 01 липня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до статті 18 Закону України "Про відпустки" надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Позивач, вважаючи своє звільнення незаконним, а наказ відповідача протиправним, звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову Житомирський окружний адміністративний суд виходив з того, що будь яких обмежень, які б перешкоджали відповідачу при дотриманні встановленої законодавством процедури приймати рішення про звільнення позивача через скорочення штатів, не встановлено. При цьому, у зв`язку з ліквідацією усіх територіальних органів МВС України у відповідача відсутня можливість використання ОСОБА_1 на службі в органах внутрішніх справ, а тому позивач підлягав звільненню відповідно до пункту 64 "г" Положення (через скорочення штатів). Крім того, ОСОБА_1 з 06 листопада 2015 року із заявою про прийняття його на службу до ГУНП в Житомирській області не звертався. Отже, позивач не скористався наданим йому правом на подачу заяви про прийняття на службу в поліцію, що в силу даного Закону України "Про Національну поліцію" вважається відсутністю згоди на проходження служби в поліції, а тому і не міг бути звільнений у відповідності до п. 64 "з" зазначеного вище Положення - у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства і відомства ( організації).
Натомість, Житомирський апеляційний адміністративний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи частково позовні вимоги керувався тим, що відповідач не представив суду доказів щодо можливого працевлаштування ОСОБА_1 та доказів щодо пропозицій іншої посади. Останнього звільнено у період, коли державою йому було надано соціальні гарантії, передбачені чинним трудовим законодавством і це є порушенням частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Отже, з огляду на наявні у позивача гарантії відповідач не мав правових підстав для його звільнення. За наведених висновків суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наказ УМВС України в Житомирській області від 04 листопада 2015 року № 00139 о/с в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" Положення (через скорочення штатів) є протиправним, тому ОСОБА_1 підлягає поновленню на посаді, з якої його звільнено з 07 листопада 2015 року.
Виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, та надаючи правову оцінку правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи, виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їхні права і обов`язки регулюється Законом України від 20 грудня 1990 року № 565-XII "Про міліцію" у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин.
Відповідно до статті 18 вказаного Закону, порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення № 114), згідно з пунктом 8 якого дострокове звільнення зі служби осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу, які не досягли граничного віку перебування на службі в органах внутрішніх справ, провадиться, зокрема у зв`язку зі скороченням штатів - у разі відсутності можливості використання на службі.
За приписами пункту 64 "г" Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Водночас, на момент розгляду цієї справи Закон України від 20 грудня 1990 року № 565-ХІІ "Про міліцію" втратив чинність та вступив у дію Закон України від 02 липня 2015 року № 580-VІІІ "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VІІІ).
Згідно з пунктом 1 розділу XI Закону № 580-VІІІ цей Закон набирає чинності через три місяці з дня наступного за днем його опублікування, крім: 1) пунктів 1, 2, 3, 7- 13, 15, 17- 18 розділу XI, які набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування; 2) частини сьомої статті 15 та частини п`ятої статті 21 цього Закону, які набирають чинності з 01 січня 2017 року.
Закон № 580-VІІІ опублікований у газеті Голос України 06 серпня 2015 року за № 141-142, набрав чинності 07 листопада 2015 року.