ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №808/2104/15
адміністративне провадження №К/9901/8262/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 (головуючий суддя Гімон М.М., судді: Чумак С.Ю., Юрко І.В.) у справі №808/2104/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС" до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про скасування акту перевірки та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області, в якому просило скасувати акт камеральної перевірки від 09.02.2015 №16/15-3/31646947 та податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0001111503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням на 14635,00грн. та за штрафними санкціями на 7318,00грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2015 позов задоволено частково.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Відповідач вказує, що Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд неправомірно дійшов висновку, що право на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних може бути реалізовано шляхом подання податкової звітності до контролюючого органу, а тому часом реалізації такого права є дата, коли така податкова звітність була надана до податкового органу.
На думку позивача, датою господарської операції є дата, визначена первинними документами, а не дата подання податкової звітності. Позивач стверджує, що у грудні 2014 року в уточнюючому розрахунку виправлялась помилка, допущена в червні 2013 року при формуванні звітності за травень 2014 року, а не включення додаткових податкових накладних.
У свою чергу, відповідач правом подання заперечення на касаційне оскарження не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.01.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 у справі №808/2104/15.
Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали адміністративної справи №808/2104/15 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.
Ухвалою Верховного Суду від 26.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 30.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є юридичною особою, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області та є платником податку на додану вартість.
Посадовими особами Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області проведено камеральну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС", за результатами якої складено акт перевірки від 09.02.2015 №16/15-3/31646947 "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЕКС" за травень 2014 року.
Згідно акту перевірки, позивачем порушено пункт 198.2. статті 198; абзацу 11 пункту 201.10 статті 201, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту уточнюючого розрахунку за травень 2014 року. Порушення пов`язано із тим, що всупереч пункту 198.6 статті198 Податкового кодексу України позивачем неправомірно віднесено суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту за травень 2014 року, у зв`язку з поданням уточнюючого розрахунку від 21.12.2014 №9073915377, до якого включено податкові накладні з датою виписки в червні 2013 року, та уточнюючого розрахунку від 24.12.2014 №9074785130, до якого включено податкові накладні з датою виписки в червні 2013 році.
На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0001111503, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним зобов`язанням на 14635,00грн. та за штрафними санкціями на 7318,00грн.
Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправними дії працівників Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області щодо складання акту камеральної перевірки від 09.02.2015 №16/15-3/31646947 та щодо складання висновку про заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту уточнюючого розрахунку за травень 2014 року. Постановлено скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі міста Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 05.03.2015 №0001111503.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині, виходив з того, що податковим органом не доведено належними та достатніми доказами правомірності своїх дій щодо коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту в Автоматизованих системах на підставі акту перевірки. Крім того, у податкового органу не було підстав для оформлення акту камеральної перевірки від 09.02.2015 №16/15-3/31646947 та висновку щодо заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість внаслідок завищення податкового кредиту уточнюючого розрахунку за травень 2014 року, а тому прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.03.2015 №0001111503 підлягає скасуванню.
Щодо скасування акту камеральної перевірки від 09.02.2015 №16/15-3/31646947, суд зазначив, що сам акт та його висновки за своїм змістом не є ні рішенням суб`єкта владних повноважень, ні нормативно-правовим чи правовим актом індивідуальної дії, а тому не створює і не припиняє права чи обов`язки особи, а лише фіксує встановлені під час перевірки службовими особами певні обставини та міркування даних осіб про наявність або відсутність порушень законодавства, а тому в задоволенні цієї частини позову судом відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.09.2015 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16.06.2015 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивач подав податкову звітність до якої включив податкові накладні, виписані в червні 2013 року до контролюючого органу в грудні 2014 року, то позивач здійснив це з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, після спливу строку 365 днів після дати їх складення.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.
Відповідно до пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця.
Статтею 201 Податкового кодексу України встановлено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.