ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 916/144/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А.- головуючого, Студенця В.І., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання - Черненка О.В.,
за участю представників:
Національного банку України - Янголь О.О.
Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"- Зубченко П.Л.
Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" - не з`явився
Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент"
на рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018
та постанову Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019
у справі № 916/144/18
за позовом Національного банку України
до 1) Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля"; 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент"
про визнання недійсним договору управління нерухомим майном, визнання недійсним договору оренди
ВСТАНОВИВ:
1. У зв`язку з відпусткою судді Вронської Г.О. склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився, що підтверджується Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 08.07.2019, який наявний в матеріалах справи.
Короткий зміст позовних вимог і заперечень
2. В січні 2018 року Національний Банк України (далі - НБУ) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (далі - ПАТ "Імексбанк"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова-Хвиля" (далі - ТОВ "Нова-Хвиля") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевченківський Девелопмент" (далі - ТОВ "Шевченківський Девелопмент") про визнання недійсними договору управління нерухомим майном, що був укладений 31.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Нова-Хвиля", за реєстровим № 1889 та договору оренди, що був укладений 31.12.2014 між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент", за реєстровим № 1890.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є іпотекодержателем нерухомого майна, а саме комплексу будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. "А", площею 1605,0 кв.м., адмінбудівлі - літ. "Б", площею 729,6 кв.м., щитової - літ. "В", складів: літ. "Г", "Д", "Е", "Ж", прохідної - літ "З", огородження №1-3, мостіння "І", які розташовані за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв. м., за договором іпотеки від 07.10.2009, зареєстрованим за №3541 і укладеним між НБУ та ПАТ "Імексбанк", яке, всупереч положень пункту 4.1.5. договору іпотеки та вимог Закону України "Про іпотеку", ПАТ "Імексбанк" без згоди іпотекодержателя, передало в управління ТОВ "Нова-Хвиля" відповідно до договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 року. В наступному, також без згоди НБУ, ТОВ "Нова-Хвиля" передало частину цього майна в оренду ТОВ "Шевченківський Девелопмент", у зв`язку з чим позивач вважає зазначені договори недійсними, з підстав передбачених ст. 215 Цивільного кодексу України та частини 3 статті 12 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 (головуючий суддя Погребна К.Ф., судді Цісельський О.В., Щавинська Ю.М.) позов Національного банку України задоволено частково, визнано недійсним договір оренди, укладений 31.12.2014 між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 587,33 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Аргументуючи судове рішення, в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна від 31.12.2014, суд першої інстанції, посилався на те, що договір оренди від 31.12.2014 порушує права іпотекодержателя НБУ на іпотечне майно, при цьому, враховуючи наявність в абз. 4 ч.3 ст.9 Закону України "Про іпотеку" прямої вказівки про неможливість надання в оренду предмету іпотеки без згоди на це іпотекодержателя та зважаючи на фактичну відсутність такої згоди НБУ, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та визнав договір оренди нерухомого майна недійсним.
В частині позову про визнання недійсним договору на управління нерухомим майном від 31.12.2014, суд першої інстанції посилаючись на вимоги ст.ст. 1029, 1031, 1039 Цивільного кодексу України, вказував на можливість передання в управління майна, що є предметом іпотечного договору, зважаючи, що у договорі управління майном зазначено попередження управителя про те, що майно перебуває в іпотеці, а також, враховуючи відсутність законодавчо визначеного обов`язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на укладання договору управління майном, дійшов висновку, що позовні вимоги НБУ в цій частині є безпідставними.
4. Постановою Південно-Західного апеляційного господарського суду від 20.03.2019 (головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П.) рішення Господарського суду Одеської області від 29.11.2018 у справі №916/144/18 скасовано частково. Позов Національного банку України задоволено. Визнано недійсним договір управління нерухомим майном, укладений 31.12.2014 посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. 31.12.2014 за реєстровим №1889. Визнано недійсним договір оренди укладений 31.12.2014, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем М.В. за реєстровим №1890. Стягнуто на користь НБУ судові витрати.
Приймаючи рішення про задоволення позову апеляційний суд посилався на те, що НБУ, як іпотекодержатель майна, переданого в оренду, не надавало згоди на укладення спірного договору оренди, що є порушенням ч.3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку", яка містить пряму заборону на передачу в оренду відповідного майна без отримання попередньої письмової згоди на це від Іпотекодержателя, тому наявні підстави з якими Закон України "Про іпотеку" пов`язує недійсність даного спірного договору, зокрема ч.3 ст. 12 відповідного закону, при цьому, правовідносини оренди передбачають низку зобов`язань сторін, які можуть в подальшому перешкоджати реалізації права іпотекодержателем.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові про визнання недійсним договору на управління нерухомим майном, укладеного 31.12.2014 посвідчений приватним нотаріусом за реєстровим №1889 та приймаючи в цій частині нове рішення про задоволення позову суд апеляційної інстанції вказував на те, що цей договір також відноситься до договорів, на укладення яких ч.3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" передбачена згода іпотекодержателя, при укладанні договору управління нерухомим майном від 31.12.2014, згода НБУ не надавалась, у зв`язку з чим, ПАТ "Імексбанк" фактично розпорядився предметом іпотеки без згоди Іпотекодержателя, чим порушив норми абз. 4 ч. 3 ст. 9 Закону України "Про іпотеку" та умови іпотечного договору, зокрема п. 4.1.5. яким передбачено: не відчужувати Предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб (зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати в наступну заставу тощо), не видавати довіреності на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньо письмової згоди на це від Іпотекодержателя, отже позов в цій частині також є обгрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
5. ТОВ "Шевченківський девелопмент" не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Підставами для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014 та постанови повністю ТОВ "Шевченківський девелопмент" вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" у взаємозв`язку зі ст. ст. 203, 204, 207, 215, 1029, 1030, 1033, 1039 ЦК України.
Скаржник наголошує, що: 1) договір на управління нерухомим майном від 31.12.2014 було розірвано сторонами; 2) договір на управління майном є фактично договором на надання послуг і не направлений на передачу об`єкта у користування третій особі, управитель діяв в інтересах власника, при цьому, передача заставленого майна в управління не позбавляє заставодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки (відповідно до вимог ст.ст. 51, 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"); 3) у справі 916/23/18 є правовий висновок, що згідно з аналізом ст.ст. 1029, 1039 ЦК України, ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" чинне законодавство передбачає правову можливість передання в управління майна, що є предметом, в тому числі іпотеки, а в положеннях Закону України "Про іпотеку" не визначено обов`язку іпотекодавця отримувати згоду іпотекодержателя на укладення такого різновиду цивільно - правових угод як договору управління майном; 4) судами не обґрунтовано, яким чином спірний договір оренди укладений 31.12.2014 порушує права НБУ, оскільки договір укладено між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський девелопмент", тоді як іпотекодавцем є ПАТ "Імексбанк".
6. ТОВ "Нова-Хвиля" не погоджуючись із судовими рішеннями у даній справі, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю та рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014 та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові, в решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Підставами для скасування рішення в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору оренди від 31.12.2014 та постанови ТОВ "Нова-Хвиля" вважає порушення і неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку", ст. ст. 1029, 1037, 1038, 1039, 1040 ЦК України.
Скаргу обґрунтовано тим, що: 1) передача майна управителю за договором управління не тягне за собою перехід права власності на майно, а тому безпідставним є посилання суду апеляційної інстанції на ст. ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та, що договір на управління майном укладено з порушенням законодавства; 2) договір на управління нерухомим майном є фактично договором на надання послуг і не направлений на передачу об`єкта у користування третій особі, управитель діяв в інтересах власника; 3) передача заставленого майна в управління не позбавляє заставодержателя права звернути стягнення на предмет іпотеки.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. У відзивах на касаційні скарги Національний Банк України вважає доводи касаційних скарг ТОВ "Шевченківський девелопмент" та ТОВ "Нова-Хвиля" безпідставними, а судові рішення законними і обґрунтованими, а тому просить касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції
8. 06.11.2008 між Національним банком України (кредитор) та Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (позичальник) був укладений кредитний договір № 73, за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит в сумі 100 000 000,00 грн на строк з 06.11.2008 по 26.08.2009 за ставкою 16 відсотків річних. Відповідно до пункту 4.2. кредитного договору він набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.
9. 07.10.2009 в забезпечення зобов`язань ПАТ "Імексбанк" за кредитним договором, між Національним банком України (іпотекодержатель) та ПАТ "Імексбанк" (іпотекодавець) був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрований в реєстрі за № 3540, відповідно до пунктів 1.3., 1.7. якого предметом іпотеки є нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. "А", "Б", щитової - літ. "В", складу - літ. "Г", "Д", "Е", "Ж", прохідної - літ. "З", огородження, мостіння, що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а на земельній ділянці площею 4423 кв.м., яке знаходиться у фактичному користуванні іпотекодавця. На строк дії цього договору предмет іпотеки залишається у володінні (користуванні) іпотекодавця.
Відповідно до пункту 4.1.5. іпотечного договору іпотекодавець зобов`язаний не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобов`язаннями з боку третіх осіб, зокрема, не передавати його в оренду, найм, не передавати його в наступну заставу тощо, не видавати довіреностей на користування та/або розпорядження предметом іпотеки, а також не виступати поручителем за третіх осіб без отримання попередньої письмової згоди на це відчуження від іпотекодержателя.
10. 26.11.2009 між Національним банком України (кредитор) і ПАТ "Імексбанк" (позичальник) був укладений кредитний договір про рефінансування № 29, за умовами якого сторони дійшли згоди про припинення своїх зобов`язань, зокрема за кредитним договором № 73 від 06.11.2008 з додатковими угодами до нього. Сторони погодили, що додаткові зобов`язання щодо забезпечення вимог, пов`язаних з первісними кредитними договорами, які зазначені зокрема в іпотечному договорі від 07.10.2009 є чинними, продовжують свою дію та є забезпеченням вимог кредитора за даним договором рефінансування.
11. 26.04.2014 між Національним банком України (кредитор) і Публічним акціонерним товариством "Імексбанк" (позичальник) був укладений договір № 4 про внесення змін до іпотечного договору від 07.10.2009, відповідно до умов якого пункт 1.1. іпотечного договору був викладений у новій редакції, а саме: визначено, що цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя за кредитним договором про рефінансування № 29 від 26.11.2009.
12. 31.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" (установник управління) та ТОВ "Нова-хвиля" (управитель) був укладений договір управління нерухомим майном, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Журавлем В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 1889 (далі за текстом - договір управління нерухомим майном), відповідно до пунктів 1.1., 1.2. якого у порядку та на умовах, визначених цим договором, установник управління передає в управління об`єкт: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. "А", "Б", щитової - літ. "В", складу - літ. "Г", "Д", "Е", "Ж", прохідної - літ."З", огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченко, буд. 8-а, а управитель приймає об`єкт та зобов`язується за плату здійснювати від свого імені управління об`єктом виключно в інтересах Установника управління. Право управління майном було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права № 31974482 від 31.12.2014.
Відповідно до п.1.7. договору управління майном, сторони погодили, що метою передачі Об`єкта установником управління управителю в управління є: організація ефективного управління Об`єктом; підтримання Об`єкту у належному технічному стані; забезпечення належної експлуатації Об`єкта та отримання вигоди від управління Об`єктом.
Згідно з п.1.8. договору управління майном, у відносинах із третіми особами повноваження Управителя укладати правочини спрямовані на реалізацію положень цього Договору, підтверджуються безпосередньо цим Договором, а також додатково можуть бути підтверджені виданим установником управління дорученням. При здійсненні Сторонами дій у рамках цього договору, щодо яких даним договором не встановлена необхідність додаткового узгодження із іншою Стороною, згодою Сторони вважається цей договір.
Пунктом 1.10. договору управління майном сторони погодили, що діяльність з управління Об`єктом за Договором здійснюється безпосередньо працівниками Управителя або залученими ним на підставі окремих цивільно-правових / господарських договорів особами (юридичними та/або фізичними). Посадова особа, що здійснює керівництво управлінням Об`єктом призначається управителем, зокрема, нею виступає - вища посадова особа Управителя.
Положеннями п. п. 3.1, 3.2 договору управління майном визначено, що цей Договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення у відповідності до законодавства України. Строк дії цього договору починає свій перебіг у момент зазначений у п. 3.1 договору та діє 10 років. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.
Відповідно до п. 5.2. договору управління майном, на день підписання договору, Об`єкт який є предметом цього договору, перебуває під обтяженням іпотекою та забороною відчуження у Національного Банку України.
Відповідно до п.5.4. договору управління майном, його укладання відносно Об`єкту не припиняє права власності Установника управління. Установник управління вправі реалізувати свої повноваження щодо розпорядження Об`єктом у повному обсязі.
За умовами п.5.5. договору управління майном, з підписанням даного договору Установник управління повідомляє Управителя, що він не надає згоди на відчуження Об`єкта (його частини), переданого в управління, укладання щодо нього договорів застави (іпотеки). Вчинення даних юридичних дій Установник управління залишає виключно за собою.
Згідно з п. 6.3.1. договору управління майном, Управитель має право володіти та користуватись об`єктом у встановлених чинним законодавством та цим договором межах (зокрема п. 5.5 цього договору), зокрема, укладати будь-які контракти, угоди на договори із третіми особами, які направлені на досягнення мети цього договору, в тому числі самостійно без погодження з Установником управління та на власний розсуд визначати умови договорів, угод та контрактів, які укладаються.
13. 31.12.2014 між ТОВ "Нова-хвиля" (орендодавець, Управитель майна) та ТОВ "Шевченківський девелопмент" (орендар) був укладений договір оренди, відповідно до пунктів 1.1., 2.1., 3.1. якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування на умовах оренди наступне нерухоме майно: комплекс будівель, що складається з адмінбудівлі - літ. "А", "Б", щитової - літ. "В", складу - літ. "Г", "Д", "Е", "Ж", прохідної - літ. "З", огородження, мостіння, загальною площею 2334,6 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а, та належить на праві власності Публічному акціонерному товариству "Імексбанк". Об`єкт оренди передається в оренду строком на 10 років. Право користування об`єктом оренди виникає у орендаря з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта в оренду. Право оренди було зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом про реєстрацію речового права 31975099 від 31.12.2014.
Згідно з п.1.5 договору оренди метою передачі об`єкту в оренду є: організація ефективного використання та експлуатації об`єкту оренди, підтримання об`єкту оренди в належному технічному стані, забезпечення належної експлуатації об`єкта оренди, відповідно до його призначення.
Згідно з п.1.6 договору об`єкт оренди надається орендарю для використання його у господарській діяльності орендаря.
На виконання умов договору оренди 12.01.2015 між ПАТ "Імексбанк" (власник), ТОВ "Нова-хвиля" (управитель) та ТОВ "Шевченківський девелопмент" (орендар) було підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди, на підставі якого орендарю було передано у користування визначене договором оренди майно, що знаходиться за адресою: м. Одеса, проспект Шевченка, буд. 8-а .
Предметом позову у справі є вимоги НБУ про визнання недійсними договору управління нерухомим майном, що був укладений 31.12.2014 між ПАТ "Імексбанк" та ТОВ "Нова-Хвиля" та договору оренди, що був укладений 31.12.2014 між ТОВ "Нова-Хвиля" та ТОВ "Шевченківський Девелопмент", з посиланням на норми ст.ст. 9, 12 Закону України "Про іпотеку" та ст. 215 Цивільного Кодексу України.
Позиція Верховного Суду
14. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників Національного банку України та ПАТ " Імексбанк", дослідивши наведені у касаційних скаргах доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
15. Частина 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлює, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
16. Частина 1 статті 12 Цивільного кодексу України визначає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
17. Частини 1, 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
18. Згідно частини 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
19. Звертаючись з позовом про визнання недійсним договору управління нерухомим майном від 31.12.2014 Національний Банк України посилався на вчинення спірного правочину з порушенням законодавства, оскільки НБУ, як іпотекодержатель спірного майна, не надавало згоди на укладення вказаного правочину.