Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 631/1007/17
провадження № 51-8981 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Макаровець А.М., Марчук Н.О.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Деруна А.І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора, засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Харківської області від 28 серпня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017220390000343, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Чехова Ружинського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ), в силу ст. 89 КК України такого, що не має судимості,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Нововодолазького районного суду Харківської області від 06 липня 2018 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді арешту на строк 3 місяці.
Відповідно до вироку ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 21 липня 2017 року близько 18:00 зайшов на територію домоволодіння по АДРЕСА_1, безпричинно, з хуліганських мотивів, діючи умисно, почав ображати ОСОБА_2, котрий є особою похилого віку, виражаючи на його адресу нецензурну лайку та після зауваження припинити такі дії, проявляючи явну неповагу до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб і показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, ОСОБА_1 збив з ніг ОСОБА_2, штовхнувши його у спину рукою, потягнув за одяг, наступив ногою на витягнуту руку ОСОБА_2 та почав давити на неї, завдаючи фізичного болю останньому. ОСОБА_2 спробував піднятися, однак ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, наступив на праву стопу потерпілого і не дав можливості йому піднятися. Крім того, також почав давити на ногу своєю ногою, завдаючи фізичного болю потерпілому. ОСОБА_2 зрозумів, що сам не впорається та не звільниться, тому почав голосно кричати і кликати на допомогу, що почули мешканці села. Однак ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії, схопив його правою рукою за нижню щелепу та почав тягнути за неї, потім засунув пальці до рота потерпілого, звідки вирвав зубний протез, після чого відпустив ОСОБА_2 та пішов.
ОСОБА_2 піднявся із землі та близько 18:30 пішов до сусідів в сторону домоволодіння АДРЕСА_1, щоб зателефонувати у поліцію. ОСОБА_1 почав наздоганяти ОСОБА_2, при цьому висловлюючи на його адресу нецензурну лайку, яка принижувала честь та гідність останнього. В цей час, почувши крики, з території домоволодіння вийшов ОСОБА_3 Знаходячись біля подвір`я за вказаною адресою у зазначений час, ОСОБА_1 наздогнав ОСОБА_2 та у присутності сусідів, продовжуючи свої хуліганські дії, грубо порушуючи громадський порядок, діючи умисно та з особливою зухвалістю, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, намагаючись самоутвердитись за рахунок приниження інших осіб, і, показуючи своє зневажливе ставлення до оточуючих, безпричинно завдав йому одного удару рукою в ділянку потилиці. ОСОБА_3 зробив ОСОБА_1 зауваження, проте останній не відреагував, продовжив свої хуліганські дії та, підійшовши до нього, діючи умисно, з особливою зухвалістю, безпричинно завдав одного удару правим кулаком у грудну клітку. ОСОБА_3 злякався та забіг на своє подвір`я, а ОСОБА_1 пішов в сторону свого дому.
Після цього близько 19:00 ОСОБА_3 разом із чотирирічною донькою пішов до будинку ОСОБА_2, що на АДРЕСА_1, біля якого на лавці залишився чекати на господаря. У цей час на територію домоволодіння ОСОБА_2 знову прийшов ОСОБА_1, котрий, продовжуючи свої хуліганські дії, порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи умисно та з особливою зухвалістю, виражаючи явну неповагу до суспільства, ігноруючи існуючі у суспільстві загальноприйняті правила поведінки і норми моралі, у присутності чотирирічної дитини, безпричинно завдав ОСОБА_3 по одному удару правим кулаком в ділянку верхньої та нижньої щелеп, в результаті чого вибив потерпілому два верхніх зуби та один нижній.
Своїми діями ОСОБА_1, перебуваючи у громадському місці, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, діючи з особливою зухвалістю, безпричинно заподіяв потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_2 тілесні ушкодження, які за ступенем тяжкості відносяться до категорії легких.
Апеляційний суд Харківської області 28 серпня 2018 року вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасував та постановив свій вирок, за яким засудив ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування вироку апеляційного суду у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону та просить призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вказує, що апеляційний суд під час постановлення вироку порушив вимоги ст. 420 КПК України, оскільки не зазначив у ньому формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням способу вчинення кримінального правопорушення та всіх його наслідків, форми вини, спрямованості умислу і мотивів вчинення злочину, при цьому обмежився лише викладенням короткого змісту зазначеного обвинувачення.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати вирок апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що апеляційний суд допустив невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість. При цьому посилається на те, що суд належним чином не врахував його особу, обставини, що пом`якшують йому покарання, а саме: щире каяття, наявність позитивних характеристик, вчинення злочину вперше, його вік та готовність понести покарання за свої дії. Вважає, що апеляційний суд, ухвалюючи вирок, безпідставно не взяв до уваги висновок уповноваженої особи органу пробації щодо можливості його виправлення без ізоляції від суспільства. Вказує про надмірну суворість призначеного йому покарання, що може призвести до занепаду господарства та жебрацького існування його сім?ї, враховуючи, що осуд його дій сільською громадою для нього вже є найбільш суворим покаранням. Просить звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечень на касаційні скарги прокурора та засудженого не надходило.
У судовому засіданні прокурор просив задовольнити касаційну скаргу, яку подала прокурор Ізотова М.О., а ухвалу апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції, а також заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали провадження, наведені у касаційних скаргах доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.
Мотиви Суду
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Як установлено в частинах 1, 2 ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність підстав, зазначених у ч. 1 цієї статті, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 цього Кодексу.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості засудженого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, місцевий суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону і в їх сукупності та правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1
Такий висновок суд зробив на підставі сукупності доказів, зібраних та перевірених у судовому засіданні відповідно до вимог процесуального законодавства, зокрема на підставі показань засудженого, потерпілих, свідків, а також даних, що містяться в протоколах слідчих дій та інших матеріалах кримінального провадження.
Кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 296 КК України, а саме хуліганство, яке виразилось у грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, на переконання колегії суддів, є правильною та у касаційних скаргах прокурором і засудженим не оспорюється.
З приводу доводів прокурора про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції під час постановлення вироку необхідно зазначити наступне.
Відповідно до статей 404, 407 КПК України апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов`язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 КПК України.