Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 161/2198/17
провадження № 61-31378 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3, який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4,
треті особи: служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_5,
представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року у складі колегії суддів: Осіпука В. В., Матвійчук Л. В., Стрільчука В. А.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 , який діє в інтересах малолітнього ОСОБА_4,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , треті особи: служба у справах дітей Луцької районної державної адміністрації, ОСОБА_5, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона є власником квартири
АДРЕСА_1 , а в листопаді 2015 року між нею та відповідачем, який діяв в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, було укладено договір найму житлового приміщення строком до 01 січня 2016 року. Вказувала, що станом налютий 2017 року в її квартирі зареєстрований відповідач та його малолітній син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 . На її прохання знятися з реєстрації місця проживання відповідач погодився, однак заперечує щодо зняття з реєстрації сина. Вважала, що є підстави для визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування спірною квартирою, оскільки останній не проживає за вказаною адресою понад один рік без поважних причин.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просила усунути їй перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_4 таким, що втратив право користування квартирою
АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 26 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_4 таким, що втратив право користування житловим приміщенням (квартирою) АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 640 грн понесених судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується копією договору купівлі-продажу квартири від 17 липня 2014 року. З копії будинкової книги для прописки (реєстрації) громадян, які проживають в квартирі АДРЕСА_1 вбачається, що у вищевказаній квартирі зареєстровані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, Згідно довідки Підгайцівської сільської ради Луцького району Волинської області № 12 від 20 лютого 2017 року при проведенні акту перевірки квартири АДРЕСА_1 комісією було встановлено, що за вищевказаною адресою малолітній ОСОБА_4 не проживає протягом останнього року зі слів опитаних сусідів.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6, задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області
від 26 травня 2017 року скасовано.
У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позбавляючи
ОСОБА_4 права на житло, суд першої інстанції не дав належної правової оцінки встановленим фактам. Зокрема, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 . За вказаною адресою з 04 березня 2015 року зареєстровані та проживали її син ОСОБА_3 та онук ОСОБА_4, як члени сім`ї. Також встановив, що із 20 січня 2017 року ОСОБА_3 утримується у Луцькому слідчому ізоляторі, а малолітній ОСОБА_4 проживає з матір`ю ОСОБА_5 за місцем її реєстрації в квартирі
АДРЕСА_2 . А тому малолітній ОСОБА_4 не проживає у спірній квартирі більше року з поважних причин, так як самостійно проживати за місцем реєстрації не може.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Волинської області від 06 липня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 травня 2017 року.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року витребувано справу №161/2198/17 з Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Статтею 388 ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
У червні 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу №161/2198/17передано
судді-доповідачу.