Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 569/10182/16-ц
провадження № 61-19180св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Кривцової Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Апеляційного суду Рівненськоїобласті від 23 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Шимківа С. С., Бондаренко Н. В., Григоренка М. П.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом виселення.
Позовна заява мотивована тим, що їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 серпня 2016 року на праві власності належить квартира АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У спірній квартирі без законних підстав, будучи зареєстрованою за іншою адресою, проживає ОСОБА_2, яка деякий час була у фактичних шлюбних відносинах з її покійним батьком. Мешканкою спірної квартири відповідач ніколи не була. При повідомленні про своє місце проживання і реєстрацію вона вказувала квартиру АДРЕСА_2 . Ні вона, ні її покійний батько ніколи не давали письмової згоди на вселення ОСОБА_2 у квартиру АДРЕСА_1 .
Вважала, що відповідач порушує її право власності, передбачене у статті 317 ЦК України на володіння, користування і розпорядження квартирою АДРЕСА_1 .
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд усунути перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення з квартири тимчасового мешканця ОСОБА_2, яка зареєстрована квартирі АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року у складі судді Галінської В. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що при розгляді цивільних справ за позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, предметом доказування є втрата права на житло, або взагалі його відсутність, або інші передбачені ЖК УРСР підстави для позбавлення права на житло.
Проте вимог, визначених ЖК УРСР, позивач не заявляла, а підстави для виселення відповідача не доведені. Крім того, ОСОБА_1 у позовній заяві не навела доказів систематичного порушення відповідачем правил співжиття або триваючої антигромадської поведінки та вжиття з цих підстав до неї заходів реагування.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 27 грудня 2016 року скасовано.
Позов ОСОБА_1 задоволено.
Виселено ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 157,52 грн на відшкодування понесених нею судових витрат за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов ОСОБА_1, виходив із того, що положення статей 156, 157 ЖК УРСР, які регулюють житлові правовідносини членів сім`ї власника жилого будинку, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки преюдиційним судовим рішень ОСОБА_2 відмовлено у встановленні факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3, тому вона не є членом сім`ї батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3, і у неї відсутні підстави для проживання у спірній квартирі, тим самим захистивши порушене право власності позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У пункті 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 березня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 569/10182/16-ц з Рівненського міського суду Рівненської області.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 травня 2017 року виконання рішення Апеляційного суду Рівненської області від 23 лютого 2017 року зупинено до закінчення касаційного провадження у справі.
У червні 2017 року справа надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справа передана з Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки вона вселилась у спірну квартиру, яка на даний час належить ОСОБА_1, як член сім`ї її покійного батька, проживала як член сім`ї наймача та набула право користування житлом відповідно до статті 156 ЖК УРСР. Тому до даних правовідносин необхідно застосовувати саме положення статей 156, 157 ЖК УРСР, на які посилався у своєму рішенні суд першої інстанції, а не норми ЦК України, щодо права власності, на які послався апеляційний суд.