Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа 677/884/15-ц
провадження № 61-29577св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Кузьминське сільське споживче товариство Красилівської районної спілки споживчих товариств
третя особа - голова правління Кузьминського сільського споживчого товариства ОСОБА_2
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області у складі судді Боголюбової Л. М., від 23 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Янчук Т. О., від 19 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кузьминського сільського споживчого товариства Красилівської районної спілки споживчих товариств (далі - Кузьминське ССТ) про скасування розпорядження про звільнення з роботи, внесення змін до трудової книжки, видачу трудової книжки, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 1983 року працювала у відповідача на посаді продавця магазину. У грудні 2008 року голова Правління Кузьминського ССТ ОСОБА_2 ( далі - голова Правління) без повідомлення причин закрив магазин, в якому вона працювала, чим створив для неї умови неможливості вийти на робоче місце, отримати розрахунок та забрати трудову книжку. Своє звільнення вона вважала незаконним, оскільки її не повідомлено належним чином про скорочення численності працівників, про звільнення, не ознайомлено з наказом про звільнення під підпис. Остаточно уточнивши позовні вимоги, просила суд: скасувати розпорядження голови Правління від 15 січня 2009 року № 1-а про попередження працівників про звільнення на підставі пункту першого частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України ( далі - КЗпП України) з 16 березня 2009 року у зв`язку зі скороченням численності працівників; скасувати розпорядження голови Правління від 16 березня 2009 року № 6 про звільнення її з посади продавця Кузьминського ССТ; скасувати акт від 15 січня 2009 року, яким зафіксовано її відмову від підпису про ознайомлення з розпорядженням про скорочення численності працівників; зобов`язати голову Правління повернути їй оригінал трудової книжки, оригінал наказу про звільнення; поновити на посаді продавця Кузьминського ССТ з 16 березня 2009 року; стягнути мінімальну заробітну плату за час вимушеного прогулу з 16 березня 2009 року до дня ухвалення судом рішення.
Крім того, ОСОБА_1 просила суд поновити строк оскарження наказу про звільнення, мотивуючи своє прохання тим, що трудову книжку при звільненні не отримала, про дату звільнення не повідомлена. Вказувала, що лише після надіслання відповідачем дубліката трудової книжки у жовтні 2012 року вона дізналася про дату звільнення, однак на той час судом розглядалася справа про її поновлення, завершення якої відбулося у лютому 2013 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ, якою залишено без змін ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 24 листопада 2011 року про залишення без розгляду її позову про поновлення на роботі. Копію вказаної ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ позивач отримала 08 лютого 2014 року і в межах місячного строку звернулася до суду.
Справа неодноразово переглядалася судами, якими виконано вимоги частини четвертої статті 338 ЦПК України 2004 року викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 08 квітня 2015 року .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 23 березня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року у розмірі 7 538,40 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення середнього заробітку ОСОБА_1 за один місяць у розмірі 628,20 грн.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання незаконними розпоряджень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 16 лютого 2010 року по 16 червня 2016 року, суд першої інстанції виходив з того, що фактичне звільнення позивача відбулося в лютому 2010 року, про що їй було відомо. Відсутність у ОСОБА_1 з лютого 2010 року трудової книжки та неотримання нею заробітної плати, суд визнав таким, що сталося за відсутності вини відповідача. Оскільки позов подано до суду 28 лютого 2014 року, а в подальшому 24 листопада 2011 року залишено без розгляду через повторну неявку позивача попереднє звернення ОСОБА_1, то позивачем пропущено строк позовної давності, визначений статтею 233 КЗпП України.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що трудову книжку позивач отримала 15 лютого 2010 року, тому з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 15 березня 2009 року по 15 лютого 2010 року.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 19 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої скасовано та ухвалено нове про відмову в задоволенні позову.
Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач, будучи обізнаною про нерентабельність магазину, у якому працювала, про своє звільнення з 16 березня 2009 року, звернулася до суду з позовом у лютому 2014 року, тобто з пропущенням строку звернення до суду, встановленого статтею 233 КЗпП України, та відсутністю поважних причин для поновлення цього строку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови від позову та рішення суду апеляційної інстанції скасувати, та ухвали в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із суду першої інстанції.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" Цивільного процесуального кодексу України ( далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції не повністю з`ясовано обставини справи та неправильно застосовано норми трудового права. Крім того, вказує, що строк звернення до суду із позовною заявою про поновлення на роботі пропущено нею з поважних причин, підлягав поновлення і обраховується з часу отримання дубліката трудової книжки, тобто з 10 жовтня 2012 року.
Відповідач у відзиві заперечував проти задоволення касаційної скарги.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено, й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно зі статтею 233 КЗпП України працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
Відповідно до частини першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.