Постанова
Іменем України
22 липня 2019 року
м. Київ
справа № 357/8557/16-ц
провадження № 61-18740св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у складі судді Бондаренко О. В. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Сліпченка О. І., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа - Відділ державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС Білоцерківського МУЮ), про звільнення майна з-під арешту.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що йому на праві приватної власності належить нерухоме майно, а саме комплекс нежитлових будівель під літерами "А, "Б", "В", "Г", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 13 липня 2005 року Білоцерківським Управлінням житлово-комунального господарства. 18 вересня 2015 року з отриманої інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна він дізнався, що на належне йому на праві приватної власності нерухоме майно накладений арешт. Підставою для обтяження є постанова про арешт майна боржника - ОСОБА_2, яка видана міським відділом ДВС Білоцерківського МУЮ, об`єкт обтяження - автомагазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Вказана постанова про накладення арешту міського ВДВС Білоцерківського МРУЮ винесена відповідно до ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 березня 2011 року, у порядку забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості. Відповідач ніколи не був власником зазначеного нерухомого майна. Йому відомо, що відповідач орендував частину нежитлових приміщень під автомагазин для здійснення власної підприємницької діяльності. Таким чином, на належне йому майно безпідставно накладено арешт, чим порушені його права щодо володіння та розпорядження своєю власністю та унеможливлює укладення договорів відчуження, здачі в оренду тощо.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просив суд звільнити з-під арешту автомагазин, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, накладений постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 13 квітня 2011 року АК № 718071, яка видана міським ВДВС Білоцерківського МУЮ, стягнути із відповідача сплачений судовий збір.
Заочним рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суди першої та апеляційної інстанцій виходили із того, що майно, на яке накладений арешт і майно, що належить позивачу, є різним нерухомим майном, оскільки позивач є власником комплексу нежитлових будівель "А", "Б", "В", "Г", що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, тоді як арешт накладений на автомагазин, АДРЕСА_1, що розташований за вказаною адресою.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У квітні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 16 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 15 березня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди необ`єктивно дослідили надані позивачем докази. Автомагазин, АДРЕСА_1, на який накладено арешт, є невід`ємною частиною нежитлової будівлі під літерою "А", яка належить позивачу на праві власності, що підтверджується технічним паспортом на нежитлове приміщення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 травня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню із таких підстав.