Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
м. Київ
справа № 1527/19998/12
провадження № 61-39757св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Житлово-будівельний кооператив "Приморський-14",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2017 року у складі судді Малиновського О. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року у складі колегії суддів: Заїкіна А. П., Калараша А. А., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заяви
У грудні 2012 року ОСОБА_1, законним представником якої була ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Після її смерті відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1, грошові вклади та цінні папери.
ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є рідними сестрами.
У липні 2012 року ОСОБА_2, яка на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 16 березня 2005 року № 256, була законним представником своєї матері ОСОБА_1, звернулася до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті її рідної сестри ОСОБА_4 .
Після звернення до Четвертої одеської нотаріальної контори Татарчук В. І. стало відомо про наявність заповіту, складеного 13 листопада 2007 року ОСОБА_4, у якому вона заповіла усе своє майно, де б воно не було та з чого б воно не складалося, ОСОБА_3 .
З урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1, законним представником якої була дочка ОСОБА_2, просила суд визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 та посвідчений 13 листопада 2007 року державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори за реєстровим № 3-3245, і відшкодувати їй моральну шкоду у розмірі 200 000,00 грн.
У грудні 2012 року ОСОБА_3 подав до суду позов до ОСОБА_1 та Житлово-будівельного кооперативу "Приморський-14" (далі - ЖБК "Приморський-14") про визнання права власності у порядку спадкування.
Позовна заява мотивована тим, що з 2006 року він допомагав ОСОБА_4 по господарству та займався благоустроєм її житла, оскільки вона була особою з інвалідністю ІІ групи та потребувала стороннього догляду. Він також поніс витрати на її поховання.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на квартиру АДРЕСА_1 . Він як спадкоємець за заповітом після смерті ОСОБА_4 звернувся до Четвертої одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державний нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв`язку із відсутністю правовстановлюючого документа на квартиру.
На підставі викладеного ОСОБА_3 просив суд визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за заповітом після ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25 квітня 2013 року об`єднано в одне провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1, законним представником якої була ОСОБА_2, до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним із цивільною справою за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ЖБК "Приморський-14" про визнання права власності у порядку спадкування.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 04 грудня 2013 року до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, - ОСОБА_2 та закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 та посвідчений 13 листопада 2007 року державним нотаріусом Восьмої одеської державної нотаріальної контори Толстих Н.М., реєстровий № 3-3245.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 10 524,48 грн.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ЖБК "Приморський-14", ОСОБА_2 про визнання права власності у порядку спадкування за заповітом відмовлено у повному обсязі.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що надані позивачем медичні документи щодо наявних у ОСОБА_4 хвороб, які не оспорювалися сторонами у справі, з урахуванням показань свідків, не спростовують висновку судово-психіатричної експертизи, який підтверджує те, що ОСОБА_4 не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Таким чином, оцінюючі зібрані у справі докази в їх сукупності та співставленні, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 на час складання заповіту, а саме станом на 13 листопада 2007 року, у зв`язку із наявним у неї стійким та важким психічним розладом не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними. На підставі викладеного суд дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним та про відмову у позові ОСОБА_3 про визнання за ним права власності у порядку спадкування на квартиру.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 31 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 17 серпня 2017 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції на підставі наявних у справі та досліджених судом доказів правильно встановив характер спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_2 і відмову у позові ОСОБА_3 Висновки суду відповідають обставинам справи, не суперечать вимогам норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_3., посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові про визнання заповіту недійсним та задовольнити його позовні вимоги про визнання за ним права власності на спадкове майно.
Касаційна скарга мотивована тим, що у висновку судової психіатричної експертизи зазначено перелік хвороб, які були у ОСОБА_4, однак у сукупності вони не можуть бути доказом того, що в момент складання заповіту вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Судові експерти у своєму висновку застосували поняття "імовірно" та навели загальний опис хвороби, проте не визначили конкретний стан здоров`я ОСОБА_4 Медичні довідки, надані ОСОБА_2, не є доказом загострення психічної хвороби ОСОБА_4 . За життя ОСОБА_4 на обліку в лікаря психіатра й нарколога не перебувала.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзивах, поданих до Верховного Суду 29 серпня та 07 вересня 2018 року, ОСОБА_2 просила суд залишити касаційну скаргу ОСОБА_3 без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Суворовського районного суду м. Одеси.
Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною третьою статті 3 ЦПК України, провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час виникнення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої та апеляційної інстанцій
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.