ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 569/15545/16-ц
провадження № 61-10510св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Карпенко С. О. (судді-доповідача), Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Рівненська міська рада,
особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
провівши у порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою її представником - адвокатом Шевчуком Віктором Сергійовичем, на постанову апеляційного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року, прийняту колегією у складі суддів: Боймиструка С. В., Шеремет А. М., Ковальчук Н. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Рівненської міської ради про визнання її членом сім`ї ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, і встановлення факту їх спільного проживання понад п`ять років до дня смерті останньої.
В обґрунтування позову зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, з якою сім останніх років до дня смерті вона проживала і була членом її сім`ї. Протягом цього часу вона доглядала за ОСОБА_4, готувала їжу, прибирала і забезпечувала ведення побуту, займалася її лікуванням; на поточні потреби витрачала свою заробітну плату і пенсію ОСОБА_4, тобто вони мали спільний бюджет.
Оскільки вона спільно проживала із ОСОБА_4 і вони вели спільне господарство, то у розумінні чинного законодаства вона є членом її сім`ї, тому просила визнати цей факт і встановити факт їх проживання однією сім`єю понад п`ять років до смерті ОСОБА_4 для вирішення питання успадкування її майна.
Короткий зміст судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2017 року, ухваленим у складі судді Рудики Л. Д., позов задоволено.
Визнано ОСОБА_3 членом сім`ї ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та встановлено факт їх спільного проживання однією сім`єю понад п`ять років до дня смерті ОСОБА_4 .
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із його доведеності та обґрунтованості.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, в апеляційному порядку його оскаржив ОСОБА_2, який не брав участі у справі, проте вважає, що цим рішенням вирішено питання про його права та обов`язки, оскільки за його заявою відкрито спадкову справу щодо майна ОСОБА_4 .
Постановою апеляційного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2017 року скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року, залишеним у цій частині без змін рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2016 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про визнання її членом сім`ї ОСОБА_4 і встановлення факту їх проживання однією сім`єю у позові відмовлено, оскільки позивач не довела, що вона проживала із ОСОБА_4 однією сім`єю понад п`ять років до дня її смерті. Суд також дійшов висновку, що у цій справі за позовом ОСОБА_3 до Рівненської міської ради позивач також не надала доказів на підтвердження зазначених обставин, оскільки до 2013 року ОСОБА_4 проживала зі своїм чоловіком, який за станом здоров`я не потребував сторонньої допомоги і самостійно здійснював догляд за дружиною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У січні 2018 року ОСОБА_3 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила постанову апеляційного суду Рівненської області від 20 грудня 2017 року скасувати і залишити в силі рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 21 червня 2017 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що, встановивши факт проживання ОСОБА_4 зі своїм чоловіком ОСОБА_6 до 2013 року, суд повинен був задовольнити позов частково, так як позивач просила встановити її спільне із ОСОБА_4 проживання до дня смерті останньої - 2 серпня 2015 року.
Вважає, що допитані судом першої інстанції свідки належним чином підтвердили, що вона була членом сім`ї ОСОБА_4, так як проживала разом із нею, вони мали спільний бюджет і були пов`язані спільним побутом.
На думку заявника, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року у справі № 569/16419/15-ц не має преюдиційного значення у цій справі, так як у позові суд відмовив у зв`язку з тим, що вимоги заявлено до неналежного відповідача, а не через їх безпідставність.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Встановлені судоми апеляційної інстанції обставини справи
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, до складу спадщини після якої входить трикімнатна квартира АДРЕСА_1 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року у справі № 569/16419/15-ц ОСОБА_3 у задоволенні позову до ОСОБА_5 про визнання членом сім`ї ОСОБА_4 та встановлення факту проживання їх однією сім`єю відмовлено у зв`язку з недоведеністю позовних вимог; позов ОСОБА_2 задоволено і встановлено, що ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, є дядьком ОСОБА_2, встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю із ОСОБА_4 з весни 2010 року та змінено черговість одержання ним права на спадкування після ОСОБА_4 шляхом визнання спадкоємцем другої черги.
Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 26 жовтня 2016 року рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 26 серпня 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_4 протягом останніх п`яти років з весни 2010 року, зміни черговості одержання права на спадкування та визнання ОСОБА_2 спадкоємцем другої черги скасовано та ухвалено у цій частині нове рішення про відмову у позові. У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У справі № 569/16419/15-ц суди встановили, що ОСОБА_3 і ОСОБА_2 не довели свого проживання із ОСОБА_4 однією сім`єю понад п`ять років до дня її смерті, оскільки докази на підтвердження зазначених фактів відсутні, а покази допитаних щодо цих обставин свідків є взаємовиключними. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що належним відповідачем у цій справі є не ОСОБА_5, яка не є родичем чи членом сім`ї ОСОБА_4, а Рівненська міська рада.
Також апеляційним судом встановлено, що до листопада 2013 року ОСОБА_4 проживала із чоловіком ОСОБА_6, який мав задовільний стан здоров`я і до дня своєї смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) доглядав за дружиною, що спростовує доводи ОСОБА_3 про проживання однією сім`єю із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, сім років до її смерті.
Покази допитаних судом першої інстанції свідків щодо проживання ОСОБА_3 однією сім`єю із ОСОБА_4, ведення ними спільного господарства і пов`язаності спільним побутом упродовж семи років до смерті останньої, суд апеляційної інстанції відхилив, так як ці покази суперечать іншим встановленим обставинам, зокрема факту проживання ОСОБА_4 до 2013 року із своїм чоловіком ОСОБА_6 .
Позиція Верховного Суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи касаційної скарги, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).