Постанова
Іменем України
10 липня 2019 року
місто Київ
справа № 369/5481/16-ц
провадження № 61-10372св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2018 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Іванової І. В., Приходька К. П.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у червні 2016 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту та визнання права власності на майно.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що з грудня 2003 року до 17 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала однією сім`єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу. У зазначений період ними було набуте таке майно: побудовано житловий будинок АДРЕСА_1 ; отримано в дар за договорами дарування від 19 серпня 2005 року №3534 та від 16 серпня 2005 року № 3364 і № 3369 земельну ділянку, площею 0, 4826 га, із цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 ; придбано за договорами купівлі-продажу земельні ділянки, площами 1, 1222 га та 1, 1154 га, які розташовані за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бузівська сільська рада; автомобіль марки Land Rover Discovery 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 ; автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, 2005 року випуску, номерний знак НОМЕР_2 ; автомобіль марки Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ; щоглову трансформаторну підстанцію ЩТП-160, потужністю S=160 кВА з повітряною лінією електропередач ПЛ-10 кВ, напругою 10кВ, загальною протяжністю 1, 5 км, включаючи опори. Зазначала, що зазначене майно придбане за її особисті кошти, однак зареєстроване за взаємною згодою на відповідача. Після припинення фактичних шлюбних відносин ОСОБА_2 запевнив її, що зазначене майно буде переоформлене на її ім`я, однак домовленостей не дотримався.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач поданий позов визнав частково у частині вимог про встановлення факту спільного проживання, в іншій частині позову просив відмовити.
Третя особа заперечувала проти задоволення позову, вважала його необґрунтованим та таким, у задоволенні якого необхідно відмовити.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені. Визнано факт проживання однією сім`єю з січня 2004 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Визнано право власності за ОСОБА_1 на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий № НОМЕР_4, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки Land Rover Discovery, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки Toyota Land Cruiser Prado, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на автомобіль марки Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на щоглову трансформаторну підстанцію ЩТП 160 з потужністю S=160 кВА з повітряною лінією електропередач ПЛ-10 кВ, напругою 10кВ, загальною протяжністю 1, 5 км, включаючи опори за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1, 1222 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий № НОМЕР_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнано право власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1, 1154 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий № НОМЕР_9, що знаходиться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, сільська рада Бузівська .
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалось тим, що відповідач визнав факт перебування його та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах з січня 2004 року до 17 липня 2013 року та придбання спірного майна за особисті кошти ОСОБА_1, що відповідно до положень законодавства не підлягає доказуванню.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 січня 2004 року до 17 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку, що розташований на АДРЕСА_1 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Land Rover Discovery, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину автомобіля марки Toyota Land Cruiser Prado, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки Mercedes-Benz GL 550, 2008 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, номерний знак НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину щоглової трансформаторної підстанції ЩТП-160 з потужністю S=160 кВА, з повітряною лінією електропередач ПЛ-10 кВ, напругою 10кВ, загальною протяжністю 1, 5 км, включаючи опори, що розташована на АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки, площею 1, 1222 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий № НОМЕР_8, що розташована на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області; визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 1, 1154 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий № НОМЕР_9, що розташована на території Бузівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про часткове задоволення позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що відсутні докази придбання спірного майна за особисті кошти позивача, а тому відповідно до положень статей 60, 69, 70 СК України частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні є рівними.
Додатковим рішенням Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0, 4826 га, кадастровий № НОМЕР_4, що розташована на АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 жовтня 2017 року рішення Апеляційного суду Київської області від 01 грудня 2016 року та додаткове рішення апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, касаційний суд керувався тим, що перебування чоловіка чи жінки у заявлений період у будь-якому іншому шлюбі виключає можливість встановлення факту спільного проживання однією сім`єю. Однак судами не було встановлено факту перебування чи неперебування ОСОБА_2 у будь-якому зареєстрованому шлюбі у період з 01 січня 2004 року до 17 липня 2013 року. При цьому суд апеляційної інстанції помилково вважав достатнім для встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу наявності відомостей про неперебування у будь-якому зареєстрованому шлюбі лише позивача. Крім того, визнаючи право власності позивача на 1/2 частину спірного майна суд апеляційної інстанції виходив із того, що таке майно є спільною сумісною власністю подружжя та частки дружини і чоловіка в ньому є рівними. Водночас судом не було враховано, що особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти. Судом апеляційної інстанції не було встановлено час придбання спірного майна, джерело його набуття та мету придбання, з огляду на те, що відповідачем було визнано факт, що спірне майно набуте за особисті кошти позивача. В суді апеляційної інстанції зазначений факт не було спростовано. Судом апеляційної інстанції не було також враховано той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо будівництва спірного будинку в результаті спільної праці сторін та за спільні грошові кошти. Відсутні в матеріалах справи також відомості про обставини придбання спірних автомобілів, при цьому копії технічних паспортів не підтверджують факту їх придбання відповідачем у період з 01 січня 2004 року до 17 липня 2013 року та за спільні кошти сторін. Беручи до уваги зазначене, суд апеляційної інстанції не визначився з характером спірних правовідносин, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, формально підійшов до розгляду справи, не перевірив доводів апеляційної скарги, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про наявність підстав для встановлення факту проживання позивача та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу, а також визнання спірного майна спільним сумісним майном подружжя.
Постановою Апеляційного суду Київської області від 07 лютого 2018 року рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 07 липня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції керувався тим, що суд першої інстанції безпідставно застосував при вирішенні спору частину першу статті 10 СК України, відповідно до якої якщо певні сімейні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами або домовленістю (договором) сторін, до них застосовуються норми цього Кодексу, які регулюють подібні відносини (аналогія закону) і дійшов висновку, що майно, набуте під час проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, може бути визнано як спільним сумісним майном, так і особистим майном кожного з них. Суд апеляційної інстанції зазначив, що законом врегульовані як права та обов`язки подружжя, так і права осіб, які проживають без реєстрації шлюбу. Виходячи зі змісту норм, які регулюють майнові права та обов`язки подружжя, презюмується, що все набуте під час шлюбу майно є спільною сумісною власністю подружжя. Однак законом передбачені винятки із цих загальних засад для визнання деякого майна особистою приватною власністю одного із подружжя. Водночас чоловік та жінка, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не мають взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю, належність їм майна на праві спільної сумісної власності законом не презюмується. Натомість у законі передбачено виняток і надано їм лише право визнати набуте ними майно спільною сумісною власністю. Але для доведення спільності майна необхідна наявність двох критеріїв: встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу і надання доказів набуття певного майна в період цього проживання. Таким чином, майно, набуте під час спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, може бути визнане спільним сумісним майном при доведеності цих обставин, в іншому випадку може залишатись у власності одного з них, на кого було зареєстроване. Визнання майна, яке зареєстровано на чоловіка або жінку, які проживають без реєстрації шлюбу, особистою приватною власністю іншого з них, законом не передбачено. Суд апеляційної інстанції зробив висновок, що СК України не передбачене визнання майна особистою приватною власністю особи, яка не перебуває у шлюбі з іншою особою, а відповідні правовідносини регулюються нормами цивільного законодавства. Суд також зазначив, що для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Виходячи із наведеного, факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлений лише при виникненні спору щодо набутого в цей період майна і визнання його спільною сумісною власністю. За таких обставин, враховуючи відсутність вимоги про визнання майна спільною сумісною власністю, не підлягали також задоволенню вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у лютому 2018 року, ОСОБА_1 просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не дослідив довідку про те, що відповідач не перебував у іншому шлюбі. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що вимога про встановлення факту спільного проживання не може бути розглянута як самостійна вимога без вирішення питання про визнання майна спільною сумісною власністю. Заявник стверджує, що суд апеляційної інстанції не врахував правовий висновок Верховного Суду України, зроблений у постанові від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15, відповідно до якого у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Також заявник посилається на те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до правовідносин положення статті 57 СК України за аналогією закону. Наведене, на переконання заявника, є порушенням її права на ефективний спосіб захисту.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження, а ухвалою від 03 липня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції визнав ту обставину, що під час проживання сторін сім`єю без шлюбу на ім`я відповідача за особисті кошти позивача набуто у власність таке майно: 1) житловий будинок (загальною площею 882, 1 кв. м, житловою площею 216, 5 кв. м) за адресою: АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого 07 вересня 2010 року на підставі рішення виконкому Гореницької сільської ради від 31 серпня 2010 року, № 2/9; 2) земельні ділянки (площею 1, 1222 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_8, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та площею 1, 1154 га, цільове призначення: для розміщення виробничо-складських та офісних приміщень, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_10, та на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_11 ; 3) автомобіль марки LAND ROVER DISCOVERY, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5 ; 4) автомобіль марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO, 2005 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_6 ; автомобіль марки MERCEDES-BENZ GL 550, 2008 року випуску, легковий універсал В, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_7 ; 5) щоглову трансформаторну підстанцію ЩТП-160 з потужністю S=160 кВА з повітряною лінією електропередач ПЛ-10 кВ, напругою 10кВ, загальною протяжністю 1, 5 км, включаючи опори.