Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 200/7849/16-ц
провадження № 61-37325св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7,
третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є. та касаційну скаргу законного представника малолітнього ОСОБА_7 - ОСОБА_6, поданої адвокатом Шевченком Тарасом Миколайовичем, на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року у складі судді Єлісєєвої Т. Ю. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року, у складі колегії суддів: Пономарь З. М., Баранніка О. П., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_8, в якому просила стягнути на її користь з боржника ОСОБА_8 72 378 975 грн та з поручителя ОСОБА_2 25 000 грн, посилаючись на ухилення позичальника від виконання зобов`язання за договором позики від 01 листопада 2014 року.
Позовна заява мотивована тим, що 01 листопада 2014 року вона уклала з ОСОБА_8 договір позики, за умовами якого передала останньому грошову суму у розмірі 2 776 332,50 доларів США зі сплатою за користування позикою 10,5 % річних, а ОСОБА_8 зобов`язався повернути позику до 31 грудня 2015 року, проте зобов`язання не виконав і кошти не повернув.
Крім того, на забезпечення виконання боргових зобов`язань за договором позики, у той самий день, нею було укладено з ОСОБА_2 договір поруки, за яким останній поручився за виконання ОСОБА_8 зобов`язань за договором позики у межах суми 25 000 грн. Однак поручитель також не виконує свого обов`язку за договором поруки.
05 травня 2016 року ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики.
У вересні 2016 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги, вказавши, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 помер, не виконавши зобов`язання за вказаним договором позики. Пред`явила вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_3 , яка діє у власних інтересах та в інтересах ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7
Вказувала, що подала до приватного нотаріуса Іщика М. В., яким відкрито спадкову справу, вимогу кредитора до спадкоємців за обов`язками спадкодавця. Проте, спадкоємці не задовольнили її вимог.
Ураховуючи наведене, з урахуванням наданих уточнень, ОСОБА_1 просила суд: стягнути з ОСОБА_2 на її користь суму боргу у розмірі 25 000 грн; визнати заборгованість ОСОБА_8 у розмірі 2 776 332 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату подання позову становить 76 710 053,16 грн, яка виникла на підставі договору позики від 01 листопада 2014 року №2, укладеного з нею, такою, що підлягає стягненню та у зв`язку зі смертю ОСОБА_8, стягнути на її користь вказану вище заборгованість з його спадкоємців: ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_6, пропорційно отриманого у спадщину майна по 19 177 513,29 грн з кожного, але у межах вартості спадкового майна та здійснити виконання рішення щодо погашення зазначеної вище заборгованості шляхом накладення стягнення на спадкове майно:
- грошові кошти у розмірі 650 000 доларів США, які знаходяться у сейфовій ячейці № 122 у сейфі № 4 у відділенні "Центральне" ПАТ "Банк Кредит Дніпро" на підставі договору від 11 вересня 2014 року № 83-2014 та додаткової угоди до нього від 04 вересня 2015 року № 4-2015, укладеного ОСОБА_8 з ПАТ "Банк Кредит Дніпро";
- житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 463,8 кв. м, житловою площею 74,4 кв. м, та земельною ділянкою площею 0,2934 га, за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 09 серпня 2004 року НОМЕР_6;
- житловий будинок, загальною площею 79,50 кв. м, житловою площею 53,40 кв. м, та земельною ділянкою під ним, за адресою: АДРЕСА_1, який належав ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі договору дарування від 04 червня 2004 року ВВЕ № 347128;
- незавершену будівництвом адміністративну будівлю під літ. А-5, за адресою: АДРЕСА_2, яка належить ОСОБА_8 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 09 листопада 2007 року НОМЕР_7;
- квартиру, загальною площею 68,8 кв. м, житловою площею 36,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_3, яка належала ОСОБА_8 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності від 13 грудня 2007 року НОМЕР_1 ;
- автомобіль ВАЗ-21063, номерний знак НОМЕР_2 ;
- автомобіль HONDA CRV, номерний знак НОМЕР_3 ;
- автомобіль MERSEDES BENZ S500, номерний знак НОМЕР_4 ;
- автомобіль VOLKSWAGEN MULTIVAN, номерний знак НОМЕР_5 .
У вересні 2016 року ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання договору позики недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що вказаний договір позики від 01 листопада 2014 року укладено не в інтересах сім`ї. Про укладення договору ОСОБА_8 не повідомляв ні неповнолітнього ОСОБА_7, ні його матір - ОСОБА_6 .
Вказувала, що підпис на договорі позики та розписці на його виконання не належить ОСОБА_8, у розписці невірно зазначено місце проживання ОСОБА_8
Вважала, що ОСОБА_8 не укладав договорів, зобов`язання за якими дозволяють новацію у зобов`язанні, тому договір суперечить статті 1053 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 просила суд визнати недійсним договір позики від 01 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 .
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 01 вересня 2016 року ОСОБА_7 залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_1 в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору.
У січні 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7, про визнання договору позики недійсним та встановлення нікчемності правочину.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_8 не повідомляв свою доньку, ОСОБА_5, про укладення договору позики, а підтвердити факт того, що ОСОБА_8 укладав цей правочин наразі неможливо, що свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним.
Крім того, вказувала, що у преамбулі спірного договору позики вказано, що він укладений у порядку статті 1053 ЦК України. Однак, договір новації укладено між іншими сторонами, ніж у первісних зобов`язаннях, про які стверджується у пункті 12 договору позики. З огляду на зазначене, вважала договір позики від 01 листопада 2014 року нікчемним, оскільки він суперечить положенням статті 1053 ЦК України.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_5 просила суд визнати недійсним договір позики від 01 листопада 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, та встановити нікчемність цього правочину.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 19 січня 2017 року зустрічний позов ОСОБА_5 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано заборгованість перед ОСОБА_1 за договором позики від 01 листопада 2014 року № 2, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_8, у розмірі 2 776 332 доларів США, що за курсом Національного банку України на дату подання позову (1 долар США = 27,63 грн) становить 76 710 053,16 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з:
- ОСОБА_4 заборгованість у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_3 у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_5 у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_7 у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
У задоволенні позову малолітнього ОСОБА_7, в інтересах якого діє ОСОБА_6, та зустрічного позову ОСОБА_5 відмовлено.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 доведено укладення 01 листопада 2014 року між нею та ОСОБА_8 договору позики, отримання останнім зазначеного у ньому та письмовій розписці грошової суми.
Суд виходив із того, що оскільки зі смертю позичальника/боржника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, позивач пред`явила до спадкоємців ОСОБА_8 вимогу про задоволення ними вимог кредитора спадкодавця з дотриманням вимог, установлених ЦК України, тому до відповідачів, як спадкоємців померлого боржника, переходить обов`язок погашення заборгованості у межах вартості успадкованого ними майна.
Вимогу до поручителя суд вважав такою, що не підлягає задоволенню, так як на поручителів може бути покладено обов`язок щодо належного виконання за договором позики у випадку смерті позичальника лише за наявності у позичальника правонаступника, який прийняв спадщину та згоди поручителя відповідати за нового боржника. Проте ОСОБА_2 не надавав згоду відповідати за нових боржників.
Суд відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5, так як вона просила суд визнати договір позики недійсним, але не навела жодних правових підстав для задоволення цих позовних вимог, зазначаючи про загальні підстави недійсності правочину. Судом під час судового розгляду не встановлено порушень вимог статей 203, 204 ЦК України при укладенні оспорюваного договору.
Суд не знайшов підстав для задоволення позову ОСОБА_7 про визнання недійсним договору позики від 01 листопада 2014 року № 2, так як ним не доведено своїх позовних вимог, а матеріалами справи вони спростовані.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 про виправлення описки в рішенні суду відмовлено. Виправлено помилку у пункті 2 вступної та резолютивної частини рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року, не змінюючи його змісту. Замість помилково зазначеного по батькові ОСОБА_1 як " ОСОБА_1 ", вважати вірним по батькові " ОСОБА_1 ".
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 липня 2017 року заяву ОСОБА_1 про виправлення описки задоволено.
Виправлено описку у рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року, не змінюючи його змісту.
Ухвалено вважати правильним абзац 3 резолютивної частини рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року як:
- ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_5 заборгованість у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 19 177 513,29 грн, у межах спадкового майна відповідно його частці у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року апеляційні скарги ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 та Служби у справах дітей Солом`янської районної у м. Києві державної адміністрації задоволено частково.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року та ухвалу того ж суду від 07 червня 2017 року скасовано.
Відмовлено у задоволенні: позову ОСОБА_1, зустрічного позову ОСОБА_5, позову ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 .
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновок суду першої інстанції суперечить дійсному змісту спірного договору позики, з якого вбачається, що він укладений на підставі статті 1053 ЦК України та засвідчує факт погашення усіх зобов`язань ПП "Ей Ен Дистріб`юшен" перед ОСОБА_1 за договорами застави майнових прав.
ОСОБА_1 не надано достовірних та достатніх доказів, які б свідчили про наявність у ОСОБА_8 боргових зобов`язань за договором позики та які б свідчили про наявність зобов`язань його спадкоємців відповідати за ними згідно зі статтею 1282 ЦК України, тому підстав для задоволення її позову та покладення на відповідачів обов`язку задовольнити її вимоги, як кредитора, саме у судовому порядку судом не вбачалося. У зв`язку з цим, як похідна вимога, не підлягає задоволенню і позов ОСОБА_1 до поручителя ОСОБА_2
Апеляційний суд вважав, що позов ОСОБА_6, заявлений нею як законним представником в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 та зустрічний позов ОСОБА_5 про визнання недійсним договору позики на підставі статей 203, 215 ЦК України задоволенню не підлягають, оскільки факт укладення договору померлим підтверджено висновком посмертної судово-почеркознавчої експертизи від 08 лютого 2017 року, проте достовірних та достатніх доказів, на підставі яких можливо б було встановити дійсні правовідносини, що склалися у ОСОБА_8 на підставі вказаного договору суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити у силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_6 - адвокат Шевченко Т. М., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції, а судове рішення апеляційного суду змінити у частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та скасувати у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_7 та ухвалити нове судове рішення у цій частині про задоволення її позову.
ОСОБА_5 судові рішення не оскаржено, тому у силу вимог статті 400 ЦПК України вони у частині вирішення її зустрічного позову у касаційному порядку не переглядаються.
Аргументи учасників справи
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував положення статті 1053 ЦК України (новація боргу), так як на правовідносини, що виникли, вказана норма права не розповсюджується.
Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, яке було помилково скасовано апеляційним судом.
Касаційна скарга представника ОСОБА_6 - адвоката Шевченка Т. М. мотивована тим, що апеляційний суд фактично не розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_6, не описав жодного мотиву її апеляційної скарги.
Вважає, що суд першої інстанції не повинен був розглядати справу по суті, а мав закрити провадження у справі, так як первісний позов було подано до померлої особи, що не передбачено нормами процесуального закону. Позивач мала звернутися до суду із новим позовом до спадкоємців.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу