Постанова
Іменем України
25 липня 2019 року
м. Київ
справа № 774/30/18
провадження № 61-39088ав18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Луспеника Д. Д., Гулька Б. І.,
за участю секретаря судового засідання - Листопад Т. О.,
учасники справи:
заявник - Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
сторони третейського розгляду: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", ОСОБА_1,
розглянув у судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року у складі судді Красвітної Т. П. у справі за заявою Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2018 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до Апеляційного суду Дніпропетровської області, як до суду першої інстанції, із заявою про видачу виконавчого документа про примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року у справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заява мотивована тим, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року позовні вимоги банку задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 23 квітня 2014 року № SAMDNWFC00004138166 у сумі 29 369,47 грн та 1 360 грн витрат з оплати третейського збору. Вказане рішення третейського суду є остаточним і відповідачем добровільно не виконане.
Короткий ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року, який діяв як суд першої інстанції, у задоволенні заяви ПАТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що на час укладення кредитного договору (23 квітня 2014 року) Закон України "Про третейські суди" (пункт 14 частина перша статті 6) містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки), а тому справа, у якій прийнято рішення третейським судом, не підвідомча йому відповідно до закону.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її доводів
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, ПАТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2018 року та постановити нову ухвалу, якою задовольнити вимоги заяви банку.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що апеляційний суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення пункту 14 статті 6 Закону України "Про третейські суди". Вважає, що лише сама участь споживача, який не заявляє вимог про захист своїх прав, не може визначати справу за участю споживача як справу щодо захисту прав споживачів. Підставою позову у справі є невиконання боржником умов договору, а не захист прав споживача.
Представник ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 в судове засідання не з`явились.
При цьому, Верховний Суд повідомляв учасників справи про дату, час і місце судового засідання, що підтверджується судовими повістками-повідомленнями від 11 липня 2019 року, направленими їм рекомендованими листами з повідомленнями про вручення.
Відповідно до відомостей з офіційного веб-порталу ПАТ "Укрпошта", 16 липня 2019 року судова повістка-повідомлення вручена представнику ПАТ КБ "ПриватБанк" за довіреністю; судова повістка-повідомлення ОСОБА_1 під час доставки 16 липня 2019 року не була вручена з інших причин.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволенню не підлягає.
Оцінка аргументів учасників справи та висновків апеляційного суду як суду першої інстанції
Частиною першою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Під час розгляду справи апеляційний суд, як суд першої інстанції, встановив, що 23 квітня 2014 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ "ПриватБанку".
Зі змісту вказаної вище анкети-заяви вбачається, що відповідач надав згоду на те, що ця заява разом з пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг (а. с. 2).
За умовами договору про надання банківських послуг ОСОБА_1 отримав встановлений кредитний ліміт на платіжну банківську картку "Універсальна".
У пункті 1.1.7.30 Умов та Правил надання банківських послуг сторони домовились, що усі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з даного договору та інших договорів між банком та клієнтом або у зв`язку з ними, у тому числі такі, що стосуються їх виконання, порушення, припинення або визнання дійсними, підлягають вирішенню в одному із зазначених судів (за вибором сторони, яка ініціює звернення до суду): Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Дніпровський банківський союз"; Постійно діючий третейський суд при Асоціації "Юридичні компанії України"; суд загальної юрисдикції (а. с. 4).
Рішенням постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Дніпровський Банківський Союз" від 27 лютого 2018 року (справа № 34/2018) з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" стягнуто заборгованість за договором від 23 квітня 2014 року № SAMDNWFC00004138166 у розмірі 29 369,47 грн та 1 360 грн витрат з оплати третейського збору, а всього - 30 729,47 грн (а. с. 8). Вказане рішення третейського суду набрало законної сили.
Провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів врегульовано главою 4 розділу ІХ ЦПК України.
Питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду (частина перша статті 483 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.
Положення ЦПК України, якими визначено право на звернення до суду, допускають угоду сторін про передачу спору на розгляд третейського суду. До третейського суду за угодою сторін може бути переданий будь-який спір, який виникає з цивільних правовідносин, крім випадків, передбачених законом (частина четверта статті 4 ЦПК України).