Постанова
Іменем України
24 липня 2019 року
м. Київ
справа № 351/274/16-ц
провадження № 61-10072св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Снятинська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року у складі судді Калиновського М. М. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Фединяка В. Д., Девляшевського В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Снятинська міська рада, про усунення перешкод у користуванні власністю, знесення огорожі.
Позов мотивовано тим, що 04 липня 1986 року він придбав у ОСОБА_3 незакінчений будівництвом будинок, що знаходився на АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,06 га, наданій йому у 1982 року під забудову. Продаж незакінченого будівництвом будинку дозволено рішенням Снятинської міської ради від 18 червня 1986 року № 151. Надалі на зазначеній земельній ділянці він побудував житловий будинок.
Відповідач ОСОБА_2 проживає в будинку на АДРЕСА_2 .
Згідно з будівельним паспортом на будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , виданого ОСОБА_3 правонаступником якого є він, відстань від його будинку до межі ОСОБА_2 становила 7,20 м.
Проте, відповідач на його подвір`ї самовільно побудував власну цегляну огорожу, яка за місцем розташування не співпадає з межею між земельними ділянками по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
З приводу протиправних дій відповідача він звертався до виконавчого комітету Снятинської міської ради, на що 30 червня 2009 року йому було повідомлено, що на земельну ділянку ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 видано державний акт на право приватної власності на землю.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив усунути йому перешкоди в користуванні земельною ділянкою та господарською будівлею за адресою: АДРЕСА_5, тазобов`язати відповідача знести самовільно встановлену ним огорожу з цегли між будинком на АДРЕСА_5 та будинком на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не надав доказів встановлення меж між спірними земельними ділянками, належними позивачу та відповідачу. Таким чином, відсутні докази на підтвердження того, що відповідач чинить позивачу перешкоди у користуванні земельною ділянкою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не надано доказів належності йому спірної частини земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 28 травня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що висновок судової земельно-технічної експертизи від 04 травня 2018 року № 280 є неправильним. 10 липня 2018 року позивач надав до суду клопотання про призначення повторної судово-технічної експертизи. Разом з тим ухвалою Снятинського районного суду Івано-Франківської області від 29 січня 2019 року в задоволенні зазначеного клопотання відмовлено.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до архівного витягу з протоколу № 2 Снятинської міської ради від 15 січня 1982 року ОСОБА_3 виділено земельні ділянки в розмірі 0,06 га, для будівництва індивідуальних житлових будинків на АДРЕСА_1 .
04 липня 1986 року на підставі договору купівлі-продажу ОСОБА_3 продав, а ОСОБА_1 купив незавершений будівництвом будинок АДРЕСА_1, готовністю 14 %.
Згідно з відповіддю Снятинської міської ради від 30 червня 2009 року відстань від житлового будинку ОСОБА_1 до межі земельної ділянки, яка належить ОСОБА_2, становить 7,20 м, що підтверджується будівельним паспортом на будівництво житлового будинку, виданим ОСОБА_3 згідно з рішенням виконкому Снятинської міської ради від 15 січня 1982 року.
На час розгляду заяви встановлено, що відстань від житлового будинку, що належить позивачу, до межі земельної ділянки ОСОБА_2 становить 3,20 м, на межі зведено цегляну огорожу.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Снятинської міської ради від 15 січня 1982 року № 9 та актом виносу в натурі меж земельної ділянки і розбивки будівель від 10 лютого 1982 року відповідачу ОСОБА_2 виділено земельну ділянку в розмірі 0,06 га під будівництво індивідуального житлового будинку по АДРЕСА_2 .
Відповідно до рішення Снятинської міської ради від 25 грудня 2003 року відповідачу ОСОБА_2 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,47 га, у тому числі 0,07 га - подвір`я.
Рішенням Снятинського районного суду Івано-Франківської областівід 05 липня 2011 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання рішень Снятинської міської ради та державного акта на право приватної власності на землю незаконними, повернення земельної ділянки, знесення огорожі задоволено частково. Визнано незаконними рішення виконкому Снятинської міської ради від 26 березня 2002 року про долучення до господарства ОСОБА_2 0,01 га земельної ділянки та рішення Снятинської міської ради від 25 грудня 2003 року про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га і державний акт на право приватної власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, виданий 23 травня 2006 року ОСОБА_4 .
Зобов`язано ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,0092 га по АДРЕСА_1, зображену на схемі до висновку земельно-технічної експертизи, ОСОБА_1 . У задоволенні позову ОСОБА_2 до Снятинської міської ради, ОСОБА_1 про визнання незаконним державного акта на право приватної власності на землю відмовлено (т. 1 а.с. 213-214).
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2011 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції в частині визнання незаконними рішення виконкому Снятинської міської ради від 26 березня 2002 року про долучення до господарства ОСОБА_2 0,01 га земельної ділянки та рішення Снятинської міської ради від 25 грудня 2003 року про передачу в приватну власність земельної ділянки площею 0,07 га, державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, що знаходиться на АДРЕСА_1, виданого 23 травня 2006 року ОСОБА_2, зобов`язання ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею 0,0092 га, що знаходиться на АДРЕСА_1, ОСОБА_1 скасовано та відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні цих вимог. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 січня 2012 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 серпня 2011 року залишено без змін.
У частині четвертій статті 82 ЦПК України зазначено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди, які чинить йому ОСОБА_2 у користуванні земельною ділянкою та господарською будівлею на АДРЕСА_5, та зобов`язати ОСОБА_2 знести самовільно встановлену ним огорожу з цегли між їхніми будинками. При цьому зазначив, що відповідач змістив межу між їхніми господарствами на 1,3 м, оскільки проектна ширина його земельної ділянки має становити 20 м, а на цей час у відповідача ширина земельної ділянки становить 21,30 м, що вбачається з обмірного плану забудови господарств сторін (а.с. 11).