Постанова
Іменем України
29 липня 2019 року
м. Київ
справа № 761/34737/16-ц
провадження № 61-26365св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, до якої приєдналась ОСОБА_6, на рішення Шевченківського районного суду міста Києва у складі судді Піхур О. В. від 15 червня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва у складі колегії суддів: Панченка М. М., Слюсар Т. А., Волошиної В. М., від 13 вересня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що з жовтня 1991 року вона перебувала з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2003 року. Під час шлюбу сторони придбали квартиру АДРЕСА_1, яка є їх спільною сумісною власністю. Питання щодо поділу майна подружжя не вирішувалось.
11 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрований шлюб.
У січні 2016 року вона звернулась до приватного нотаріуса за консультацією щодо укладення договору про поділ майна подружжя, під час якої вона дізналась, що 10 жовтня 2003 року ОСОБА_2 відчужив спірну квартиру на користь ОСОБА_3
Зазначала, що згоди на продаж спірної квартири, яка є спільною сумісною власністю подружжя, вона не надавала.
З урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В. В. за реєстровим № 7950 від 10 жовтня 2003 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 15 червня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 10 жовтня 2003 року, укладений між ОСОБА_2, від імені якого на підставі довіреності діяла ОСОБА_6, та ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокудіною В. В., зареєстровано в реєстрі за №7950.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_1 набута ОСОБА_2 та позивачем за час шлюбу, є спільною власністю подружжя, ОСОБА_1 не надавала згоду на її відчуження шляхом укладання ОСОБА_2 договору купівлі-продажу, що є підставою для визнання оспорюваного договору недійсним.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 13 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про визнання оспорюваного договору недійсним, оскільки спірна квартира, яка є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відчужена останнім без згоди позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2017 року ОСОБА_3 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
У листопаді 2017 року ОСОБА_6 подала заяву про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не встановили, що джерелом набуття спірної квартири були спільні кошти подружжя. Крім того, суди не врахували, що відсутність згоди іншого з подружжя не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним. Також суди дійшли помилкового висновку про те, що позивач не пропустила строк позовної давності.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 листопада 2017 року зупинено виконання рішення суду першої інстанції до закінчення касаційного провадження.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 листопада 2017 року задоволено клопотання ОСОБА_6 про приєднання до касаційної скарги ОСОБА_3 .
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 12 червня 2019 року справу призначено колегії суддів у складі судді-доповідача Кривцової Г. В. та суддів: Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 26 жовтня 1991 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
18 квітня 1996 року між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Зазначений договір укладений та зареєстрований на товарній біржі "Українська біржа Десятинна" за реєстровим № 2740-1450.
25 квітня 1996 року за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на вказану квартиру.
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 14 лютого 2003 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірваний, на підставі якого відділом реєстрації актів громадянського стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 30 жовтня 2003 року зареєстровано розірвання шлюбу, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено запис за № 1030.
10 березня 2003 року між ОСОБА_4, яка діяла на підставі доручення від імені ОСОБА_2 (продавець), та ОСОБА_8 (покупець) укладений нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу зазначеної квартири.
11 листопада 2003 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_8 зареєстрований шлюб.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.