П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 червня 2019 року
м. Київ
справа № 500/3947/13-ц
провадження № 61-1328св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В.М. (суддя-доповідач),
суддів: Калараша А. А.,Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6
відповідачі - ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року в складі судді Жигуліна С. М. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року в складі колегії суддів: Гірняк Л. А., Сегеди С. М., Цюри Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 звернулися до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили зобов`язати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 усунути та не чинити перешкоди у користуванні земельною ділянкою площею 387,2 м2 на АДРЕСА_1 шляхом знесення за власний рахунок прибудови до частини будинку, яка належить ОСОБА_5 ; установити порядок користування цією земельною ділянкою.
Позовні вимоги мотивовано тим, що позивачі являються співвласниками 11/20 частин житлового будинку на АДРЕСА_1, що знаходиться на земельній ділянці 387,2 м2. Співвласником 9/20 частин являється ОСОБА_5, яка користується цим будинком разом із ОСОБА_4 .
Позивачі зазначають що без їх згоди відповідачі знесли хвіртку загального користування та перенесли її у двір, побудували на місті цієї хвіртки прибудову до своєї частини будинку, через що зменшився прохід з вулиці до двору, чим порушили законні права та інтереси позивачів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року, у задоволенні позовних вимог про знесення прибудови та внутрішнього дворового паркану відмовлено. Встановлено порядок користування земельною ділянкою за висновком експерта № 27/16-2014 від 16 вересня 2014 року. У користування ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які є співвласниками 11/20 часток житлового будинку з господарсько-побутовими спорудами на АДРЕСА_1, виділено земельну ділянку площею 217,25 м2. У користування ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які є власниками 9/20 будинку, виділено земельну ділянку 177,75 м2 з виїздом на вул. Пушкіна, зовнішні межі якої визначаються за наведеними в таблиці 1 координатами поворотних точок відносно пунктів геодезичної мережі в системі координат 1963 року та графічно зображеному у додатку № 2.
Відмовляючи у задоволенні вимог щодо знесення самочинної прибудови та шиферного паркану, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з відсутності доказів порушення прав та інтересів позивачів. Встановлюючи порядок користування земельною ділянкою районний суд, керуючись висновками експертизи, визначив варіант, максимально наближений до реального користування сторонами господарсько-побутовими спорудами та переобладнаннями.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У поданій до Верховного Суду касаційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 просять скасувати рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08 грудня 2015 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2018 року та ухвалити рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, а саме: зобов`язати відповідачів усунути перешкоди в користуванні позивачами земельною ділянкою шляхом знесення прибудови та внутрішнього дворового паркану.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами безпідставно не застосовані до спірних відносин положення статей 391, 396 ЦК України, 103 ЗК України з урахуванням положень статті 376 ЦК України, оскільки самочинне будівництво порушує права позивачів у користуванні належної їм на праві власності земельної ділянки. Заявники також зазначають, що при встановленні права користування земельною ділянкою суди без жодних аргументів відхилили висновки експертиз від 14 квітня 2014 року та від 14 серпня 2015 року, не взяли до уваги, що той варіант поділу, який визначив суд, не просила жодна із сторін та залишив на земельній ділянці позивачів майно, яке належить відповідачам. Крім того, абсолютно безпідставно дійшов висновку, що між сторонами був установлений порядок користування земельною ділянкою.
Доводи інших учасників справи.
Інші учасники справи не скористались наданим їм правом на подання відзиву.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Під час розгляду справи суди установили, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 являються співвласниками домоволодіння на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на праві спільної власності належить 11/20 частин, а ОСОБА_5 - інші 9/20 частин домоволодіння.
За будинком АДРЕСА_1 зареєстровано земельну ділянку площею 387,2 м2.
Висновком експерта № 27/16-2014 року від 16 вересня 2014 року встановлено що між співвласниками існує порядок користування земельною ділянкою який визначається лінією міжквартирної стіни та лінією огорожі № 5; частина земельної ділянки з виїздом на вул. Пушкіна перебуває у спільному користування співвласників.
Суди також установили, що частки сторін в житловому будинку з господарсько-побутовими спорудами за адресою АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 387,2 кв.м сторони не оспорюють, з урахуванням чого позивачі володіють 11/20 частками, а відповідачі 9/20 частками.
Довідкою за № 01/11-7817 інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області від 12 вересня 2013 року визначено, що відповідачами виконані роботи з реконструкції належної частини житлового будинку у вигляді прибудови розмірами 6,25х4,25 м. без права на їх виконання, що є порушенням ст. 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Фактично предметом спору є користування сторонами земельною ділянкою, де на межі бетонованої доріжки, якою користуються позивачі, відповідачами встановлено паркан з шиферу.
Разом із тим суди установили, що існуючою межею між частинами будинку є місце, де встановлений шиферний паркан. За висновками експертів відповідачем збудовано прибудову розмірами 6,25х4,25 м до належних їм 9/20 часток житлового будинку й сама прибудова не порушує вказану межу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Вивчивши матеріали цивільної справи, обговоривши доводи обох касаційних скарг, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла таких висновків.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Згідно із статтею 120 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Зазначені норми закріплюють загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачає механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на будівлі і споруди, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на будівлі і споруди.