ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №595/170/17
адміністративне провадження №К/9901/15496/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
Судді-доповідача - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Шевцової Н.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 595/170/17
за позовом ОСОБА_1
до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича
про скасування постанови про адміністративне правопорушення, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Хобор Р.Б., суддів - Попка Я.С., Сенника Р.П.),
ВСТАНОВИВ :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2017 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича (далі - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача та скасувати постанову від 24 грудня 2016 року про накладення на позивача адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху серія АР № 780941.
Позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що відповідач незаконно розглянув справу на місці зупинки транспортного засобу позивача, чим суттєво порушив права останнього та позбавив ОСОБА_1 можливості скористатися своїми правами передбаченими ст. 268 Кодексу адміністративних правопорушень України у повному обсязі (далі - КУпАП).
Позивач вважає, що розгляд справи на дорозі, на місці зупинки транспортного засобу, унеможливив виконання вимог ст. 245 КУпАП щодо всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
20 лютого 2017 року Бучацький районний суд Тернопільської області вирішив:
- адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити;
- постанову серії АР №780941, винесену 24 грудня 2016 року інспектором роти №2 УПП в м.Івано-Франківськ лейтенантом поліції Іроденком Ю.С., про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у справі про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що при розгляді справи не здійснено своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, що справу не вирішено в точній відповідності з законом, як це передбачено ст.245 КУпАП.
Відповідно до ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує ці документи та матеріали. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.
За встановлених обставин і визначених відповідно до них правовідносин суд першої інстанції дійшов до переконання, що у справі немає достатніх доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а відповідач при розгляді справи не здійснив своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
13 червня 2017 року Львівський апеляційний адміністративний суд вирішив:
- апеляційну скаргу представника інспектора роти №2 батальйону Управління патрульної поліції у місті Івано-Франківську Іроденка Юрія Сергійовича задовольнити;
- постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року у справі № 595/170/17 скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване наступним
Апеляційним суд, переглянувши наявний в матеріалах справи відеозапис правопорушення, встановив, що ОСОБА_1 не виконав вимоги п.11.5 ПДР та на дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку, здійснив виїзд на крайню ліву смугу для руху, при цьому права з них була вільна.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, з урахуванням доказів у справі та фактичних обставин справи, є доведеним.
Крім того, суд апеляційної інстанції в своїй постанові зазначив, що згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Отже посилання позивача в позовній заяві на протиправність складання оскаржуваної постанови на місці скоєння правопорушення та без попереднього складання протоколу спростовується наведеними нормами КУпАП.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, яка у лютому 2018 року передана на розгляд до Верховного Суду.
У касаційній скарзі позивач просить:
- скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року та залишити в силі постанову Бучацького районного суду Тернопільської області від 20 лютого 2017 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
Скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи та долученим до матеріалів справи доказам, що призвело до безпідставних висновків про визнання правомірною оспорюваної постанови.
Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції неправильно витлумачено п. 11.5 Правил дорожнього руху України, зокрема, не прийнято до уваги той факт, що права смуга була зайнята машиною патрульної поліції і саме для її об`їзду позивач здійснив маневр і перестроївся в лівий ряд.
Крім того, позивач вважає, що судом апеляційної інстанції було порушено передбачені ч. 2 ст. 195 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій) межі перегляду судом апеляційної інстанції, оскільки, на думку скаржника, апеляційним судом неправомірно було прийнято як доказ вини позивача відеоматеріали відповідача, які не були подані до суду першої інстанції.
Позивач зазначає про порушення судом апеляційної інстанції ст. 159 КАС України (в редакції чинній на момент розгляду справи в судах попередніх інстанцій), оскільки вважає оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції незаконним і необґрунтованим.
Відповідач заперечення на касаційну скаргу не подавав.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 24 грудня 2016 року, о 05 год. 00 хв., керуючи транспортним засобом Ауді А8, номерний знак НОМЕР_1, в м. Івано-Франківську по вул. Івасюка рухався по дорозі, яка має дві смуги для руху в одному напрямку в крайній лівій смузі, коли права смуга була вільна.
Вказаний факт був встановлений відповідачем, який постановою про накладення адміністративного стягнення від 24 грудня 2016 року притягнув позивача до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в сумі 425 грн.
Позивач з постановою у справі про адміністративне правопорушення щодо нього не погодився та вказав, що адміністративне правопорушення він не скоював, оскільки здійснював маневр на дорозі, а саме здійснював обгін транспортного засобу патрульної машини, а тому перестроївся в крайній лівий ряд.
Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)
Кодекс України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
Частина 2 статті 122 КУпАП. Порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Стаття 222 КУпАП. Органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, що передбачені частинами першою, другою і третьою статті 122 цього Кодексу.