ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №826/11949/16
адміністративне провадження №К/9901/37084/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Калашнікової О.В.,
суддів - Білак М.В., Губської О.А.
розглянувши в письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу №826/11949/16
за позовом ОСОБА_1 до Управління державної пенітенціарної служби України в місті Києві та Київській області, Центрального міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (м. Київ) про стягнення компенсації за затримку розрахунку виплати компенсації за невикористану відпустку, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року (прийняте у складі головуючого судді - Власенкова О.О.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого судді - Губської Л.В., суддів: Вівдиченко Т.Р., Федотова І.В.)
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила стягнути з відповідача компенсацію за затримку на 227 днів розрахунку виплати компенсації за невикористану відпустку за рішенням суду з 10 лютого 2016 року по 23 вересня 2016 року, що складає 20 845,41 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що судовим рішенням, яке набрало законної сили 23 липня 2015 року визнано протиправною бездіяльність управління Державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області щодо несвоєчасності розрахунку з позивачем в частині виплати грошової компенсації за невикористані відпустки та зобов`язано управління державної пенітенціарної служби в м. Києві та Київській області нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані відпустки по день фактичного розрахунку, тобто, з 24 лютого 2015 року по 13 березня 2015 року. Проте, незважаючи на відкриття виконавчого провадження стосовно виконання указаного рішення у період з 10 лютого 2016 року по 31 липня 2016 року воно не виконувалося, у зв`язку із чим позивач вважає, що у неї виникло право на відшкодування компенсації затримки розрахунку виплати такої компенсації.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
4. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди дійшли висновку, що у спірних правовідносинах не підлягають застосуванню положення статей 116, 117 Кодексу законів про працю України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. 13 березня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2018 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 січня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
6. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (позивача у справі):
6.1. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанції винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню. Позивач зазначає, що предметом позовних вимог в даній справі є стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Не зважаючи на норми чинного законодавства які підтверджують правомірність позовних вимог та правову позицію Верховного Суду України, суд безпідставно відмовив у задоволенні позову.
7. Відповідач відзиву на касаційну скаргу не надавав.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. 24 лютого 2015 року на підставі наказу № 17 о/с-пр позивачку було звільнено в запас за пунктом 64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року №114 (далі - Положення № 114)
9. Однак, повний розрахунок при звільненні, а саме, виплату грошової компенсації за 17 діб невикористаної чергової відпустки за 2002 та 2009 роки, за 10 днів невикористаної відпустки як жінці, яка працює та має двох дітей до 15 років, і грошову допомогу при звільненні, позивачці було проведено лише 13 березня 2015 року.
10.Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №826/5469/15, яка набрала законної сили, зобов`язано управління Державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористані відпустки по день фактичного розрахунку, тобто, з 24 лютого 2015 року по 13 березня 2015 року.
11. На виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №826/5469/15 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист від 12 серпня 2015 року, на підставі якого постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м.Києві від 03 вересня 2015 року відкрито виконавче провадження №48591778.
12. Крім того, позивач звернулась до суду з позовом до управління Державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області про стягнення з неї компенсації у розмірі 25712,00 грн. за затримку у період з 23 липня 2015 року по 09 лютого 2016 року (200 днів) виплати їй середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористану відпустку на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №826/5469/15.
13. Постановою Окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі №826/2007/16 вищевказаний позов задоволено.
14. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року у справі № 826/2007/16 (справа в ЄДРСР № 58040928) скасовано вищевказану постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні її позовних вимог до управління Державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області.
15. Повний розрахунок із позивачкою на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2015 року у справі №826/5469/15 у ході виконавчого провадження управління Державної пенітенціарної служби в м.Києві та Київській області здійснило лише 23 вересня 2016 року.
16. Водночас, до набрання законної сили постановою Окружного адміністративного суду від 31 березня 2016 року у справі № 826/2007/16, яка була скасована вищезазначеною постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2016 року, позивач звернулась до суду з даним позовом, визначивши період, за який просила стягнути компенсацію у розмірі 20845,41 грн. за затримку виплати середнього заробітку за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористану відпустку, з 10 лютого 2016 року по 23 вересня 2016 року (227 днів).
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
17. Статтею 327 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - КАС України), обумовлено, що судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Верховний Суд.
18. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
19. Відповідно до підпункту четвертого пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
20. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
21. Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
22. Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
23. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
24. Так, згідно з частиною першою статті 255 КАС України (в редакції на час звернення позивача до суду з даним позовом) постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
25. При цьому, у разі невиконання або неналежного виконання судового рішення, порушене право позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, підлягає захисту в порядку частини 9 статті 267 КАС України.
26. Відповідно до статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року №2453 (в редакції на час звернення позивача до суду з даним позовом) судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.