ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
30 липня 2019 року
Київ
справа №826/13545/15
адміністративне провадження №К/9901/12314/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.
суддів: Єресько Л.О., Соколова В.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Івашків Р.В.,
представника позивача Стеценка О.В.,
представника відповідача Кривенко С.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 (головуючий суддя Нагорянський С.І., судді Аблов Є.В., Бояринцева М.А.)та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 (головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.;судді Губська Л.В., Федотов І.В.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про визнання протиправним та скасування наказу від 04.06.2015 №3034-п, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та несвоєчасного проведення розрахунків, стягнення матеріальної допомоги,-
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних- вимог та їх обґрунтування
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва із адміністративним позовом до Національного банку України в якому з урахуванням збільшення позовних вимог просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ від 04.06.2014 №3034-п про звільнення з 05.06.2015 з посади заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду;
- зобов`язати відповідача поновити на посаді заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення по день винесення рішення судом у сумі 128883,70 грн та за час несвоєчасного проведення розрахунків, який на момент подання заяви складає 93733,60 грн;
- стягнути недоотриману матеріальну допомогу у сумі 28936,16 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що дії відповідача щодо звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду Національного банку України, є незаконними, оскільки їх вчинено без належних підстав, а саме всупереч вимогам статтей 40, 42, 49-2 КЗпП України, статті 30 Закону України "Про державну службу", статтей 19, 43, 55 Конституції України.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 жовтня 2015 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ від 04.06.2015 №3034-п про звільнення ОСОБА_1 05.06.2015 з посади заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту прудеційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду;
- зобов`язано відповідача поновити позивача на посаді заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту прудеційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду з 05.06.2015;
- стягнено з Національного банку України на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 05.06.2015, по день винесення рішення судом у розмірі 82824,00 грн.
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників відповідно до наказу Національного банку України №3034-п від 04.06.2015 не запропоновано позивачеві наявні вакантні посади, які він міг обіймати відповідно до своєї кваліфікації, у зв`язку з чим суд зобов`язав позивача поновити його на посаді та стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 82824,00 грн. Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час несвоєчасного проведення розрахунків та недоотриманої матеріальної допомоги, суд зазначив, що не вбачає обґрунтованих та достатніх підстав для задоволення позову.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.10.2015 в частині стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дня звільнення - 05.06.2015 по день винесення рішення судом у розмірі 82824,00 грн та постановити в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити частково. Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 182915,90 грн (за вирахуванням обов`язкових відрахувань). В інший частині постанову залишено без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що звільнення з посади позивача є незаконним, оскільки роботодавцем не вжито всіх заходів щодо обов`язкового переводу на іншу посаду шляхом запропонування працівнику, що звільняється, всіх вакансій, на які може претендувати особа з урахуванням його фаху кваліфікації, досвіду трудової діяльності, а також у випадках, коли неможливо перевести працівника з його згоди на іншу роботу, або коли працівник відмовився від такого переведення. В частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд апеляційної інстанції постановив нове рішення, оскільки при ухваленні постанови судом першої інстанції неповно з`ясовані всі обставини, що мають значення для справи. Щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за час несвоєчасного проведення розрахунків та недоотриманої матеріальної допомоги, суд зазначив, що не вбачає обґрунтованих та достатніх підстав для задоволення позову.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Відповідачем, подано касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Відповідач в касаційній скарзі зазначає, що судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального та процесуального права, вважає його незаконним та необґрунтованим, а тому просить дані рішення скасувати.
Скаржник вказує, про те що суд апеляційної інстанції посилається на неналежний нормативно-правовий акт - постанову Кабінету Міністрів України від 15.02.2002 №169 (далі Порядок №169), якою затверджено порядок проведення конкурсу на заміщення вакантних посад державних службовців, у той час, як до застосування у даному випадку підлягає постанова правління Національного банку України від 22.06.2000 №258 "Про організацію заміщення вакантних посад Національного банку України на конкурсній основі" (далі Порядок №258). Також, судом безпідставно не прийнято до уваги посилання відповідача на вимоги статті 15 Закону України "Про державну службу".
Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно здійснено розрахунок виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 05.06.2015 по 05.10.2015.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи касаційної скарги, просив її задовольнити в повному обсязі.
Позиція інших учасників справи
Від позивача до суду надійшов відзив, в якому позивач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги відповідачу, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016 в частині частині задоволення позовних вимог залишити без змін.
Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти задоволення касаційної скарги з мотивів викладених у відзиві на касаційну скаргу.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.03.2016 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Національного банку України постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.10.2015 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2016.
15.12.2017 припинено процесуальну діяльність Вищого адміністративного суду України, у зв`язку із початком роботи Верховного Суду.
На виконання пп. 4 п. 1 Розділу VII "Перехідних положень" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції з 15.12.2017, дану касаційну скаргу разом з матеріалами адміністративної справи передані на розгляд Касаційному адміністративному суду у складі Верховного Суду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду, касаційне провадження №К/9901/12314/18 (адміністративна справа № 826/13545/15) визначено колегію суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду для розгляду даної касаційної скарги у наступному складі: судді - доповідача - Желтобрюх І.Л.,, суддів - Білоус О.В., Стрелець Т.Г.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 31 травня 2019 року № 545/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 31 травня 2019 року визначено новий склад суду: Загороднюк А.Г. (головуючий суддя), Єресько Л.О., Соколов В.М.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 18 липня 2019 року зазначену адміністративну справу призначив до розгляду.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
09.01.1998 наказом Національного банку України № 53-к позивача було призначено на посаду економіста 2 категорії управління загального інспектування Департаменту інспектування банків з 14.01.1998 ; 07.05.1998 позивача переведено на посаду економіста 1 категорії управління загального інспектування Департаменту інспектування банків.
З 07.05.1998 позивача неодноразово переводили на різні посади у Департаменті інспектування банків, Департаменті пруденційного нагляду, Департаменті інспектування та моніторингу банків, Департаменту безвиїзного банківського нагляду, Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду та інших департаментах, а з 01.02.2011 переведено на посаду заступника начальника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 груп Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду.
10.09.1999 позивачем прийнято присягу державного службовця; 01.08.2010 - присвоєно четвертий ранг державного службовця.
Постановою Правління Національного банку України від 24.12.2014 №841 внесені зміни до структури центрального апарату Національного банку України зокрема, шляхом виключення Генерального департаменту банківського нагляду.
Наказом Національного банку України від 25.12.2014 №2747-к відповідно до вимог пункту 11 постанови Правління НБУ від 24.12.2014 №841, керуючись пунктом 1 статті 40, статтями 43, 492, 494 КЗпП України вирішено скоротити штат і чисельність працівників, зокрема, Генерального департаменту банківського нагляду; зобов`язано заступника директора департаменту - начальника управління роботи з персоналом Департаменту персоналу попередити працівників, які підлягають вивільненню, про їх скорочення і вжити інших організаційних заходів відповідно до вимог законодавства України.
19.03.2015 позивача було попереджено про звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату.
В подальшому, наказом Національного банку України від 04.06.2015 року №3034-п позивача звільнено 05.06.2015 з посади заступника директора департаменту - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 групи Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з дати попередження позивача про наступне вивільнення та станом на дату винесення оскаржуваного наказу (04 червня 2015 року) в Національному банку України були вакантні посади, зокрема, у:
- департаменті банківського нагляду - начальника управління нагляду за банками 3 та 4 груп; начальника управління по роботі зі зверненнями кредиторів; головного економіста управління нагляду за системою важливими банками, банками 1 та 2 груп і 3 та 4 груп; головного економіста управління кураторів банків;
- департаменті супроводження кредитів - начальника управління моніторингу; начальника відділу договірної роботи; начальника відділу оброблення кредитних заявок та роботи з кредитним комітетом; начальника відділу моніторингу та супроводження стабілізаційних кредитів; начальника відділу моніторингу та супроводження монетарних кредитів; начальника відділу супроводження та моніторингу монетарних кредитів.
Відповідно до пункту 2 постанови Правління Національного банку України від 24.12.2014 року №841 "Про внесення змін до структури центрального апарату Національного банку України" з 01.01.2015 усі функції Департаменту пруденційного нагляду Генерального департаменту банківського нагляду (крім окремих функцій) передано до Департаменту банківського нагляду.
Згідно наявної в матеріалах справи роздруківки з офіційного інтернет-представництва Національного банку України, останнім було оголошено конкурс на заміщення вакантних посад державних службовців, утому числі, і у Департаменті банківського нагляду.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.
Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті.
Частиною першої статті 30 зазначеного Закону №3723-XII, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, передбачені спеціальні підстави припинення державної служби.
Відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу Законів про працю України (КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Частиною першою статті 42 Кодексу законів про працю України передбачено, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Згідно з ч.ч. 1, 2 статті 49-2 КЗпП України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Частиною 2 статті 22 Закону України від 20 травня 1999 року № 679-XIV "Про Національний банк України" передбачено, що до структури Національного банку входять центральний апарат, відокремлені підрозділи та юридичні особи, створені Національним банком для забезпечення його діяльності, які здійснюють діяльність виключно в межах завдань та функцій Національного банку, встановлених законом.
Відповідно до частини п`ятої статті 64 Закону України "Про Національний банк України" питання функціонування державної служби у Національному банку та класифікації посад вирішує Правління Національного банку відповідно до законодавства України.