ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/6495/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,
За участю секретаря судового засідання Шпорта О.В.
розглянувши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 (суддя Морозов С.М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 (головуючий суддя: Пашкіна С.А., судді: Буравльов С.І., Зубець Л.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий мандарин Ойл"
до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"
про стягнення 2 694 201,07 грн.,
За участю представників:
позивача - Мазур В.В. - адвокат
відповідача - Кириллов М.С. - адвокат
ВСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог і заперечень
1. 23.05.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотой мандарин Ойл" (позивач) до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (відповідач) про стягнення 2694201,07 грн., в тому числі 1462849,56 грн. інфляційних втрат та 1231351,51грн. 3 % річних.
2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договорами зберігання № 171008-К та № 175 від 17.10.2008.
3. Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що, оскільки підставою даного позову є невиконання відповідачем ухвали суду від 12.05.2009 у справі №41/207, то, на думку відповідача, дія ст. 625 ЦК України на спірні правовідносини не поширюється і не є відповідальністю за вказане порушення. Також відповідач зазначив, що вказаною ухвалою було змінено спосіб та порядок виконання судового рішення з виконання в натурі на грошове зобов`язання, проте зміна способу виконання судового рішення не змінює суті зобов`язання, тому зобов`язання відповідача передати мазут не стає грошовим зобов`язанням. Як на окрему підставу для відмови позивачеві у задоволенні його вимог, відповідач посилається на пропуск позивачем строку позовної давності на звернення з даним позовом.
ІІ. Короткий зміст судових рішень
4. Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі №910/6495/18, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019, у справі № 910/6495/18 позовні вимоги задоволено у повному обсязі; стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Золотий мандарин Ойл" 1 462 849,56 грн. інфляційних втрат, 1 231 351,51 грн. 3 % річних та 40 413,02 грн. судового збору.
ІІІ. Процедура касаційного провадження у Верховному Суді
5. 19.03.2019 (згідно із реєстраційним номером АГС) Акціонерним товариством "Київенерго" до Касаційного господарського суду подано касаційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 910/6495/18.
6. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.03.2019 у справі №910/6495/18 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Краснов Є.В., Мачульський Г.М.
7. Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2019 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та призначено її до розгляду на 30.05.2019, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 28.04.2019.
8. 25.04.2019 позивачем до Касаційного господарського суду подано відзив на касаційну скаргу.
Крім того, учасниками справи подані письмові пояснення.
9. Ухвалою Верховного Суду від 29.05.2019 зупинено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 у справі № 910/6495/18 до закінчення його перегляду в касаційному порядку; провадження за касаційною скаргою у справі №910/6495/18 зупинено до перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у подібних правовідносинах у іншій справі № 916/190/18.
04.06.2019 Великою Палатою Верховного Суду ухвалено постанову у справі №916/190/18, яку було оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень 19.06.2019.
10. Ухвалою Верховного Суду від 08.07.2019 клопотання Акціонерного товариства "Київенерго" про поновлення касаційного провадження у справі № 910/6495/18 задоволено, поновлено провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Київенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 910/6495/18, розгляд скарги призначено на 24.07.2019.
11. У судове засідання 24.07.2019 з`явилися повноважні представники учасників справи. Представник відповідача підтримав касаційну скаргу. Представник позивача виклав заперечення проти касаційної скарги та просив відмовити в її задоволенні.
ІV. Короткий зміст касаційної скарги і заперечень на неї
12. У касаційній скарзі Акціонерне товариство "Київенерго" (скаржник, відповідач) просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі №910/6495/18 і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
13. Обґрунтовуючи касаційну скаргу відповідач вважає, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
На думку скаржника, підставою даного позову є невиконання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009, яка не є підставою для виникнення між сторонами грошового зобов`язання, так як фактично нею було вжито лише нових заходів для реалізації рішення.
Відповідач зазначає, що вказаною ухвалою було змінено спосіб та порядок виконання судового рішення з виконання в натурі на грошове зобов`язання. Ухвала про зміну способу виконання рішення суду має похідний характер від рішення суду, яким справу вирішено по суті, проте зміна способу виконання судового рішення не змінює суті зобов`язання, тому зобов`язання відповідача передати мазут не стає грошовим зобов`язанням.
При цьому скаржник вказує, що у постанові Вищого господарського суду України від 14.03.2017 у справі №910/12591/15 за позовом ТОВ "Торговий дім "Ресурси" до ПАТ "Київенерго" зазначено, що до відносин, що склались між сторонами, застосування норм ст. 625 ЦК України є неправомірним, адже захисту майнового права та інтересу кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, такі відносини не потребують, так як товар визначений родовими ознаками (мазут марки М-100) має свою власну вартість, яка також безпосередньо залежить від інфляційних процесів в державі, що підтверджується, зокрема тим, що вартість такого мазуту збільшилась з моменту прийняття рішення у справі №41/207.
Акціонерне товариство "Київенерго", враховуючи те, що підставою позову у даній справі та прийнятих судами оскаржуваних рішень є невиконання відповідачем ухвали Господарського суду міста Києва від 12.05.2009 у справі № 41/207 про зміну способу та порядку виконання рішення Господарського суду міста Києва від 21.04.2009, вважає, що дія ст.625 ЦК України не поширюється на випадки невиконання судового рішення з виконання зобов`язання в натурі, зважаючи на те, що змінюючи спосіб і порядок виконання судового рішення, суд не може змінювати останнє по суті. Тому, на думку скаржника, суди дійшли помилкових висновків, що у відповідача перед позивачем існує виключно боргове грошове зобов`язання, а зобов`язання повернути мазут в натурі припинилося.
Крім того, відповідач вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли невірного висновку щодо неможливості застосування строків позовної давності, оскільки строк виконання зобов`язання у ПАТ "Київенерго", як боржника з повернення мазуту марки М-100, настав 17.02.2009, і дане зобов`язання не є триваючим.
14. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2018 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2019 у справі № 910/6495/18 залишити без змін, а касаційну скаргу залишити без задоволення.
Позивач вважає, що внаслідок прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ "Золотий Мандарин Ойл" 54179613,40грн. вартості мазуту, у відповідача перед позивачем існує виключно боргове грошове зобов`язання, а зобов`язання повернути мазут в натурі припинилося.
V. Фактичні обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
15. 17 жовтня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Золотой Мандарин Ойл" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", яка змінила найменування на ПАТ "Київенерго", було укладено договори зберігання №171008-К, № 175 (надалі - Договори).
Відповідно до Договору № 171008-К ПАТ "Київенерго" зобов`язувалось зберігати мазут марки М-100 у кількості 40990,759 тонн в перерахунку на суху масу (місце зберігання цього мазуту - Філіал "Теплоелектроцентраль № 5 Київенерго" (адреса: 01013, м. Київ, вул. Промислова, 4).
В силу положень Договору № 175 ПАТ "Київенерго" зобов`язується зберігати Мазут марки М-100 у кількості 33848,313 тонн в перерахунку на суху масу (місце зберігання-Філіал "Теплоелектроцентраль № 6 Київенерго" (адреса: 02660, м. Київ, вул. Пухівська, 1а).
Розділом 2 Договору № 175 сторони обумовили умови передачі майна та його повернення.
Пунктом 2.1. зазначеного Договору, встановлено, що передача майна на зберігання підтверджується підписанням сторонами даного Договору та актів приймання-передачі майна на зберігання.
Як встановлено п. п. 2.4., 2.5. Договору повернення майна зі зберігання оформлюється підписанням обома сторонами відповідного акта приймання передачі (зняття зі зберігання), після отримання письмового повідомлення від поклажодавця на протязі 3-х банківських днів.
Згідно до п. 8.1. зазначений Договір набуває чинності з моменту підписання Сторонами і діє до 31.12.2015 року.
Аналогічні умови визначені в Договорі № 171008-К від 17.10.2008р.
Невиконання ПАТ "Київенерго" договірних зобов`язань щодо повернення зі зберігання майна на вимогу ТОВ "Золотий мандарин Ойл" було підставою для звернення останнього з відповідним позовом до суду.
Вказані обставини встановлені в рішенні Господарського суду міста Києва від 21 квітня 2009 року в справі № 41/207, яким позовні вимоги ТОВ "Золотий мандарин Ойл" було задоволено частково та зобов`язано ПАТ "Київенерго" повернути йому зі зберігання мазут марки М-100 загальною кількістю 24 627,097 тон заставною вартістю 54 179 613,40 грн., яке набрало законної сили, та відповідно до ст. 75 ГПК України не потребують доказування при розгляді даної справи.
16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року в справі №41/207 було змінено спосіб та порядок виконання вищевказаного рішення суду шляхом стягнення з ПАТ "Київенерго" на користь ТОВ "Золотий мандарин Ойл" заставної вартості мазуту - 54 179 613,40 грн.
17. Як вказує позивач, відповідач тривалий час не здійснював погашення спірної заборгованості, у зв`язку з чим позивач звернувся до Європейського суду з прав людини, яким 20.10.2015р. у справі ТОВ "Золотой мандарин Ойл" проти України" прийнято рішення про дружнє врегулювання спору, копія якого міститься у матеріалах справи з огляду на зобов`язання Уряду України забезпечити виконання ухвали суду від 12.05.2009, якою змінено спосіб виконання судового рішення у справі № 41/207 від 21.04.2009 протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалене судом рішення відповідно до п. 1 ст. 37 Європейської конвенції з прав людини.
18. З наявної у матеріалах справи копії постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про закінчення виконавчого провадження ВП № 49670204 від 01.03.2016 з примусового виконання рішення Європейського суду з прав людини № 63403/13 від 20.10.2015 ухвалу Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року в справі № 41/207 виконано фактично у повному обсязі, грошові кошти перераховані стягувачу платіжними дорученнями Міністерства юстиції України № 810 від 22.02.2016 у розмірі 9 182 823,64 грн. та № 918 від 24.02.2016 у розмірі 44 996 789,76 грн.
19. У своїх заявах по суті позивач вказує на наявність прострочення виконання відповідачем зобов`язань за названими вище Договорами зберігання № 175 та № 171008-К, що були укладені між ТОВ "Золотий мандарин Ойл" та ПАТ "Київенерго", та неналежне виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 12 травня 2009 року в справі №41/207, якою змінено спосіб виконання судового рішення від 21.04.2009, що в силу положень ст. 625 ЦК України є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді інфляційних втрат та 3 % річних з 23.05.2015 (з урахуванням терміну позовної давності) до дат, що передують датам сплати відповідачем спірної заборгованості (до 22.02.2016 та до 214.02.2016 відповідно).
VІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
20. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.
Місцевий господарський суд вказав, що внаслідок прийняття Господарським судом міста Києва ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заставної вартості мазуту - 54179613,40 грн., у відповідача перед позивачем існує виключно боргове грошове зобов`язання, а зобов`язання повернути мазут в натурі припинилося.
Щодо доводів відповідача про сплив строку позовної давності суд першої інстанції дійшов висновку, що строк звернення до суду за вимогами позивача не сплинув, у зв`язку з чим наслідки спливу строку позовної давності в межах даної справи не можуть бути застосовані.
21. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду.
VІІ. Позиція Верховного Суду
22. Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):
"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."
З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.
23. Відповідно до ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII:
"Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права."
"При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду."
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.302 ГПК:
"1. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
2. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
3. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.
4. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати."
"Питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи."
24. Правовий аналіз вищевказаних процесуальних норм свідчить, що колегія суддів Верховного Суду, що розглядає певну справу з подібними правовідносинами, також зобов`язана враховувати висновок щодо застосування норм права, викладений в постанові Верховного Суду.
В разі незгоди з таким наявним висновком колегія має передати справу на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду в залежності від вищевикладених умов.
При цьому для правових висновків, викладених в постановах Вищого господарського суду України, таких обов`язків не встановлено.
25. У постанові Верховного Суду від 24.01.2018 у справі №41/207, тобто справи, як зазначено вище, початково порушеної та розглянутої за позовом ТОВ "Золотий мандарин Ойл" до ПАТ "Київенерго" про повернення зі зберігання мазуту, викладено такий правовий висновок:
"Зміна способу виконання рішення, здійснена судом в порядку, визначеному ст.121 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), ч.5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", безумовно не є новим рішенням, але означає прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб встановлений у рішенні та припинення здійснення тих заходів, які були визначені рішенням.
Отже, внаслідок прийняття господарським судом міста Києва ухвали від 12.05.2009 про зміну способу та порядку виконання рішення шляхом стягнення з відповідача на користь ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" 55 839 674 грн. вартості мазуту, у боржника перед стягувачем існує виключно боргове грошове зобов`язання, зобов`язання ж повернути мазут в натурі припинилося, а тому висновок апеляційного господарського суду про те, що у боржника не припинилося і зобов`язання з повернення мазуту в натурі при стягненні з нього вартості цього ж мазуту, є помилковим, адже це означає подвійне стягнення за рішенням суду.
ТОВ "Юридична фірма "Анкіл" обґрунтовувало свою заяву про заміну сторони у виконавчому провадженні переходом до нього права власності на мазут, власником якого на час постановлення рішення було ТОВ "Торговий Дім "Ресурси" та який було передано в заставу товарів в обороті.
Отже, замінивши з цих підстав сторону у виконавчому провадженні, суди безпідставно ототожнили боргове грошове зобов`язання з правом власності на майно."
26. Колегія суддів касаційного суду по даній справі повністю погоджується з правовою позицією, викладеною у зазначеній постанові Верховного Суду, та не вбачає підстав для відступу від неї.
При цьому, вважає за необхідне відмітити наступне.
27. Дійсно у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 викладений такий правовий висновок:
"29. Приписами статей 173, 175 Господарського кодексу України унормовано, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
30. Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
31. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
32. Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Ця норма кореспондується з приписами частини першої статті 193 Господарського кодексу України.
33. Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
34. Частиною першою статті 612 цього Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.
35. Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
36. Отже, з наведених норм права вбачається, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
37. Стосовно доводів скаржника про те, що актами цивільного законодавства не встановлено випадків, за яких ухвала про надання розстрочки виконання рішення суду є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, не змінює строків виконання грошового зобов`язання за договором та умов прострочення боржника в такому зобов`язанні, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне зазначити таке.
38. Згідно із частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
39. Зокрема, стаття 599 цього Кодексу передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
40. Приписами статті 604 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація).
41. З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
42. Згідно із положеннями статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
43. Згідно з частиною першою статті 239 Господарського процесуального кодексу України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.